Погляд із Франкфурта на угорську літературу

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1 переглядів

1.

Щорічний Форум книговидавців у Франкфурті-на-Майні цього року пройшов 13–18 жовтня. Крім традиційного святкування Нобелівського лауреата в галузі літератури (німецького письменника Ґюнтера Ґрасса), вручення Премії миру Спілки німецьких видавців (американському історикові Фріцу Штернові, який досліджує Голокост), численних політичних і літературних презентацій (тут найбільший скандал зробила книжка німецького політика Оскара Лафонтена «Серце б’ється зліва», в якій він звинувачує правлячу тепер у Німеччині соціал-демократичну партію і зокрема бундесканцлера Ґергарда Шрьодера у відході від традицій соціал-демократії), Форум став місцем для численних дискусій. Основними темами були дві: «книготоргівля й електронна техніка» та «угорська література».

Показовою тенденцією останніх років є намагання ярмарку у Франкфурті якомога ширше представити літературу Східної Європи. Ось, наприклад, приємна дрібничка: українській делеґації цього року надали безкоштовний стенд. Але особливо тішить те, що на кількох наступних Форумах у центр уваги ставитиметься література котроїсь зі східноєвропейських країн. Сподіваймося, що й до України дійде черга у списку, який цього року відкрила Угорщина.

Приємна несподіванка: угорська література, зокрема сучасна, в Німеччині далеко не «terra incognita». Рецензії критиків на німецькі переклади угорських книжок (а таких книжкових новинок тільки представлених на Форумі було близько ста) вражають глибиною й обізнаністю. Рівень їх уже далеко не пізнавальний, а обґрунтовано претендує на аналітичність. Угорська література вважається в Німеччині найперспективнішою з усіх східноєвропейських.

Дискусії з «угорського питання» точилися головно довкола двох аспектів:

1) Яку тенденцію в угорській літературі вважати сильнішою – збереження національної автентичності чи намагання інтеґруватися у спільноєвропейський культурний простір, і чому угорці не перейшли задля цього інтеґрування на німецьку мову, дуже поширену в Угорщині за правління Габсбурґів, а вперто зберігають свою, складну й архаїчну (опираючись навіть англізації її, чого не уникла жодна сучасна мова)?

2) Чому в угорській літературі, як і в слов’янських, прозу опанували переважно чоловіки, залишаючи жінкам вузьку ліричну нішу з поблажливою назвою «жіноча поезія», і чи витвориться з численних жіночих постатей у чоловічій угорській літературі образ новітньої Анни Кареніної?

Відверто кажучи, враження від цих дискусій у мене залишилися достатньо суперечливі. Поділюся деякими з них.

2.

Можна бути гордим з чого завгодно, якщо дуже хочеш. Страуси, наприклад, можуть пишатися тим, що не вміють літати. Вада, яка примусила б замислитися будь-якого іншого птаха. Але зате подивіться, як швидко страуси бігають!

Угорці горді зі своєї мови саме тому, що вона відрізняється від решти європейських, – уважають німці. Ця мова не розрізняє чоловічого та жіночого родів, не має дієслова «мати», зате вона може завдяки особливому способові дієвідмінювання показати, означеним чи неозначеним є об’єкт, який залежить від того чи іншого дієслова. Слово «ішток» означає: «Я бачу» (взагалі або щось невизначене), а слово «латом» означає: «Я бачу це, саме цю річ». Справді дивовижний птах, чи не так?

Угорська мова дуже бурхлива, як і (принаймні, так уважається) угорський темперамент. Красива, але не надійна. Вона супроводжує вас як вірний друг, але варто лише на мить утратити пильність і відвернутися вбік – залишить вас напризволяще самотньо чіплятися за напівзнайомі слова.

Ще в XIX столітті, за часів романтизму, угорці зауважили, що серед європейських народів вони виглядають досить самотньо: дослідники не знаходили спорідненості ні зі слов’янськими, ні з кельтськими, ні з іншими мовними групами. Майже всі європейські мови належать до індоєвропейської мовної сім’ї. Угорська – серед нечисленних винятків. Приблизно від 1800 року підозрювали, що з нею споріднені фінська,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі