Поезія як текст для театру

Березень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
271 переглядів

Я не перекладач. Я працюю режисером експериментального театру Ля МаМа в Нью-Йорку, душею якого є Елен Стюарт. В експериментальному театрі ми не завжди ставимо драматичні твори. Моя трупа, мистецька група «Яра», створює ориґінальні театральні вистави на основі модерної поезії та усної словесности народів світу. Ми намагаємося оживити цей матеріял на сцені.

Я народилася в Америці, в Ньюарку, штат Нью-Джерсі, але в українському оточенні. Завдяки дідусевим мовознавчим захопленням і маминій любові до літератури я закохалася в українську поезію і зрозуміла, що вона може надихати на цікаві театральні вистави. Вірші, які я вибирала, треба було перекладати для акторів і дизайнерів, які не знали української мови. Мені пощастило працювати з афроамериканською поеткою Вандою Фиппс, яка була моїм «драматургом» (так ми називаємо наших «завлітів» у театрі). Ми часто сидимо в мене на кухні й перечитуємо тексти, вибрані для перекладу, вголос додаючи та змінюючи слова, допоки переклад зазвучить «саме так, як треба». Так ми «експериментально» розробили свій підхід до перекладу і так досі перекладаємо вголос. Щоби створити драматичні сцени, для яких перекладна поезія є текстом, далі працюємо вже з акторами, а також із Ватоку Уено, який, використовуючи свій унікальний японський стиль, творить сценографію для театральних вистав «Яри».

Більшість наших перекладів мають цілком конкретну мету: вони правлять за текст для театру. Разом із Вандою ми намагаємося творити мову, яка добре звучала би зі сцени й була зрозумілою без додаткових пояснень. Тому іноді ми перекладаємо вільно. Але я знаю, що українським авторам, із якими ми співпрацюємо, це подобається. Поезія призначена для читання вголос, а сцена – найкраще для цього місце.

Ми розпочали з перекладів віршів Павла Тичини зі збірки «Замість сонетів і октав», які разом з уривками зі «Щоденника» Леся Курбаса лягли в основу вистави «Світло зі Сходу», яка йшла в театрі Ля МаМа в листопаді 1990 року. Ми створили також двомовну версію цієї вистави, яку показали українським глядачам влітку 1991-го під назвою «У світлі». У серпні того року, коли Україна проголосила незалежність, вистава йшла в Драматичному театрі ім. Івана Франка в Києві, а згодом – у Харкові та Львові.

1991 року ми переклали українські вірші про Чорнобиль для вистави «Вибухи». Тут було використано, зокрема, документальні матеріяли про Чорнобиль та уривки з п’єси Ґеорґа Кайзера «Газ», яку ще 1923 року ставив у «Березолі» Лесь Курбас. Вистава «Вибухи» була здійснена як поетичний проєкт – тут звучала також поезія Оксани Забужко, Наталки Білоцерківець та Ірини Жиленко – в церкві святого Марка в Нью-Йорку в листопаді 1991-го і відкривала сезон у театрі Ля МаМа в січні наступного року. Часопис «Agni» опублікував наш переклад поеми Наталки Білоцерківець «Травень», яку було використано у виставі, і за нього ми згодом отримали від цього видання нашу першу перекладацьку нагороду.

Опісля ми почали працювати над перекладами творів Василя Єрошенка, сліпого українського поета, який жив у Японії на початку ХХ століття і писав японською мовою. Ці переклади лягли в основу вистави «Сліпий зір», яка відкривала Міжнародний театральний фестиваль «Березілля» в Харкові, а також ставилася в Києві на Театральному Березіллі. Навесні 1993-го вистава йшла в театрі Ля МаМа в Нью-Йорку.

Тієї ж весни я почала читати «Лісову пісню» Лесі Українки. Мене зачарували вже перші сцени драми-феєрії, в яких ліс роздумує про життя, а люди зображуються як чужоземні загарбники. Це так відрізнялося від усього того, що я читала раніше! Я зателефонувала Ванді Фиппс і прочитала їй дещо. Текст сподобався і їй, отож ми почали перекладати п’єсу. Я розповіла своїм акторам про цей надзвичайний твір, вони були захоплені п’єсою, як і мої колеґи з Американської асоціяції драматургів і літературних менеджерів. Хтось навіть порадив подати переклад на національну нагороду театральних перекладів. Ми з Вандою переклали перші дві дії «на одному подиху», третя...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі