Поетичний додаток: Bad Company

Грудень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
144 переглядів

Bad Company (Короткий курс української літератури)

Юрій Андрухович

Грицько – як усі тенори, педераст.

Іван – бонвіван, франкмасон, фармазон.

Тарас – пияк і шланґ, особливо на службі.

Панько – графоман, а Марко – гермафродит.

Панас мудодзвін, Борис буквоїд,

Якович – атеїст кінчений, духовидець.

Леська і Олька лесбіянки.

 

Що й казати – паскудне товариство.

Але в XX столітті картина має ще гірший вигляд:

Павло Григорович – істинний сковородинець, так само тенор, арфістка.

Максим Тадейович – мало що балабол, то ще й поляк.

Бажан – жид, Фітільов – кацап.

Мовчу про Бургардта і Йогансена.

Микола Зеров: був би нічого,

Тільки от зуби зіпсовані.

Інженер Маланюк з кадетською виправкою,

прямий, як єдина звивина.

Доктор Донцов, ще пряміший,

з руками чистими навіть після гри в карти.

Доктор Кандиба, розвідник надр.

Доктор Петров, просто розвідник.

Потім ще пару чекістів, два-три комуняки,

десяток академіків

і – наввипередки, хто кого швидше здасть.

 

Самовбивць замало як на велику літературу,

ну та нічого.

 

Література могла бути іншою,

казав мій приятель, але дивися, дивися, хто це робив!

Виключно живі люди: невдахи, пристосуванці, мученики.

Самі тобі зболені, хворі, скулені,

саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне.

Література не могла бути іншою.

Слава Богу, що дав нам саме таку – небораками писану.

 

Обличчя перекошене, піт на скронях,

сухість у роті, запах сірки, нудота,

темний глухий підвал.

Надобраніч, класики, поговоримо завтра.

Здерта шкура Ґомбровича

безгучно падає вниз.

Повторення історій

Віктор Неборак

Україна – українцям?

1

Місто-україніст, кожен тут,

наче улюблену зброю,

мову плекає, як слово на Суд,

теше слова; як за курсом валют,

стежить за їх чистотою.

 

Класи. Ввічливі учителі

ніжно вичісують учнів.

Мов копійки, у голівки малі

на синьо-жовтому рідному тлі

фрази летять повнозвучні:

 

«Добре вдóбрити дібра добром!» –

«Байдики бити – не злочин!» –

все, що не описати пером,

навіть просяклим чорним Дніпром,

жести вберуть без скорочень –

 

наші арійські гоп-гопаки,

наші варязькі забави,

наше з вивертом «навпаки»,

наші найтяжчі дяки-літаки,

наші найвищі заграви...

 

А зусібіч підповзають, як ніч,

ляхи, кацапи й німота,

газ прокладають, розорюють Січ,

мури мурують, п’ють могорич –

лицарі серед болота.

 

Як жити в кайф? – Щоб вареник злітав,

звірі тринділи і срібло –

золото звикло текло у рукав

і щоб сусід накарачки клякав

й вдячно марудило бидло?

 

З дідьком в кишені – на Вавилон!

Скликати свистом нечистих!

Змієві нишком відкрити кордон –

чи проковтне й цього разу мільйон

братчиків норовистих?

 

«Слався, атєчества наше...» – вивчай

рєчь найкрутішого брата!

Річ Посполита й Орда, вибачай, –

царська солодша зарплата.

 

Та у Москві вже не ті москалі,

всі вже не ті вже усюди.

Учнями стали учителі,

миру навчають іуди.

2

Західний шлях – це тяжіння часів

кращих, багатших, солодших.

Мови на Заході – стіни списів,

слово – швидке й молодше.

 

Право цивільне там у крові,

виховані громадяни

дбають про дібра, старі і нові

чітко виконують плани.

 

Навіть поляки за кількасот

років на декілька метрів

до атлантичних маревних вод

вирвались крізь рідні негрі.

Що не кажи, єзуїт наполіг

гризти латину по-польськи!

Навіть поляки мають своїх

конрадів, пап і шимборських.

 

А в межиріччі рік на «ди-ни»

спить маячня несусвітня,

смачно наповнює казани

каша тисячолітня.

3

Хто ж цього разу кашу оту

наче отруту глитатиме?

Наші чорноземи – нашу мету! –

хто причарує дукатами?

 

Дайте дулібам спокій, скрутіть

дулі в кишенях, полянам

дайте поля, на сармати не йдіть,

не допечіть деревлянам!

 

Хоче телицю ссати теля –

дайте ж невільнику волю!

І галичанам – їх короля,

й батька Махна – Гуляйполю.

 

Курвити хочуть курві сини? –

дайте їм чортову матір!

Дайте піплам гамерицькі штани,

цирк, стадіон і театр.

 

Греко-католикам – греко-католиків!

Автокефалам – автокефалію!

Магометанам – нафту Аллаха!

Лєнінцям вірним – тіло нетлінне!

 

Для себе ж прошу

крапельку глузду

та не німецького

а з рідним перчиком,

з ледве вловимою

паранормальністю

з переміщенням

у сховки.

вірш якого ніколи не перекладуть іншими мовами

Андрій Бондар

в українській літературній енциклопедії

немає біографічних довідок про кена кізі вільяма карлоса вільямса

немає статті про покоління бітників і жодного представника

цього покоління не згадано

чомусь

 

але є в українській літературній енциклопедії

ґрунтовні статті про творчість мухтара ауезова й абая кунанбаєва

а також ґриґола абашидзе – автора поетичного циклу

«Ленін у Самгорі»

про численних рос. казах, груз. укр. рад. (а часом і «рос. і укр. рад.») письменників

членів КПРС і просто

носіїв проґресивних ідей

 

є андерсен-нексе шервуд андерсен іво андрич ігор антонич

(хоч і не знаю що він там робить)

андрелла андріцою і три андрієвських

і навіть андієвська емма є

не кажучи вже про андрійчука михайла миколайовича

члена компартії США з 1919 року

немає і вже не буде про андруховича

про андрусяка теж не буде

є андріяшик і андрій кесарійський

не обійшлися і без андрійчука

кесаря омеляновича

 

що ж – кесарю кесареве

 

і все це робилося в часи коли вже не наступали

залізним службістським чоботом на яйця академікам

д.ф.н. і просто к.ф.н.

які за інерцією працювали собі в кайф

бо по-іншому не могли і не вміли

 

хвалити бога там є про абеляра

та аріосто

про тома вулфа і вірджинію вулф є

поряд зі статтею про

романа михайловича вуля

автора літературно-критичного нарису

«М.Ґорькій у Криму»

а про тома вулфа-другого вже немає

(навіщо ж нам аж два тома вулфа?)

 

про капловухого франца кафку є

про короткозорого константіноса кавафіса є

навіть про божевільного поля верлена є

а про стефана ґеорґе вже немає

 

немає бориса віана але є віану тудор вівіані раффаеле

немає данила кіша але є еґон ервін кіш

немає мориса бланшо але є бласко ібаньєс

немає захер-мазоха але є юрій заховай (помер у Львові)

немає ґеорґа гайма ґотфріда бенна жана жене

і слава богу

 

немає грабала богуміла але є грабович джордж (григорій)

що не може не тішити

є ґрасс ґюнтер (під даниїлом ґраніним)

немає ґарі ромена але є ґараї ґабор

угорський перекладач р.м. рільке і віталія коротича

 

а може вони про все це не знали

може й досі не знають і досі зручно сидять як привиди як тіні

в полатаних сірих костюмах у запилених кабінетах

інституту літератури академії наук україни

заповнюючи своїми старечими тілами

хворий український часопростір

 

є геґель геббель немає ґеббельса

той теж писав

є василь гей (хоч який із нього ґей?)

джон ґей є гейне є гайне немає

є коротенько про герасим’юка

а про герберта збіґнєва – ні слова

натомість є про герберта ксав’є

(чи чули про такого?)

маю надію що з гербертом ситуацію виправлять

в останньому томі

коли буде на «х»

 

і взагалі з поляками якось традиційно погано

ґомбровича немає мабуть тому

що на літеру «ґ» взагалі нікого немає

бо й літери такої немає

гласка марека не буде і на літеру «х»

а воячека на літеру «к»

а що вже казати про бурсу ружевича та інших неблагонадійних

 

з євреями ще гірше ніж із поляками

шмуель аґнон є а вже ісака б. зінґера немає

чомусь і сола беллоу немає і едґара доктороу немає

хоча є тамара наумівна денисова (з фото)

яка про них писала

так само є бажан який безперечно

заслуговує там бути

(хоч мені не раз доводили що

він ніякий не єврей)

але немає йосифа бродського філіпа рота

хоч є маргарита аліґер

і це теж не може не тішити

 

з деякими росіянами

ще навіть гірше ніж з євреями

але найгірше мабуть із українцями

бо з ними завжди найгірше

 

але хто я такий щоб їх усіх за це засуджувати?

Автори

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі