Поетична філософія на марґінесах історії

Грудень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
43 переглядів

Мишель Фуко. Археология знания. – Киев, 1996.

Ідеться про викорінення будь-якого трансцендентального нарцисизму;

необхідно вирвати історію з дурної нескінченності віднайдення та втрати витоків,

де вона знемагала довгий час.

Мішель Фуко, «Археологія знання».

Будь-яке прочитання Мішеля Фуко завжди пов’язане з острахом. Пієтет до канонізованого імені змішаний із прихованим захопленням від себе самого: наважився взятися за цю непосильну роботу... – але раптом не подужаю?! Раптом цей парадоксально логічний текст переможе й задушить армадою безжальних арґументів на користь владного й вільного, суб’єктивованого й безсуб’єктного, обмеженого й безмежного, цілісного й розірваного, неозначеного й термінологізованого «Дискурсу»? Крім того, перед читачем миттєво постає проблема граничної згерметизованості його текстів, проблема особливо актуальна тоді, коли необхідно вийти назовні та говорити «про».

Втім, даний досвід прочитання не ставить собі ніяких глобальних цілей, як, приміром, дати цілісний погляд на Мішеля Фуко як одну з ключових фігур сучасної філософії, представити картину його праць, систему поглядів або його резонування із загальним культурно-історичним або ідейним контекстом. Увагу буде сконцентровано лише на одній роботі видатного французького мислителя – «Археології знання», котра, на думку багатьох дослідників, є певним порогом його творчості. Я намагатимуся розглянути не лише сам «метод історичності», як новий погляд на історію та історичність взагалі, описаний Фуко, але й метод опису та аналізу методу історичності, – на мою думку, «Археологія знання» надзвичайно цікава і з цього погляду.

Наталя Автономова у статті для «Словника сучасної західної філософії» (Москва, 1990) розділяє творчість Фуко на три етапи: дослідження «археології знання» (1960-ті), «генеалогії влади» (1970-ті) та «естетик існування» (1980-ті). Але й у цій системі, й у будь-якій іншій «Археологія знання» перебуває дещо осторонь від масиву досліджень Фуко 1960-х років. Певним чином підсумовуючи та переосмислюючи надбання «Народження клініки», «Історії безумства в класичну добу», «Слів і речей», вона, водночас, заперечує і підтверджує їх, проводячи риску, хоча й не ставлячи крапки. Ця абсолютно закрита для зовнішнього втручання робота, без жодного, такого звичного посилання, ніби створена для себе, або для тих, «хто знає». Вона замикає у внутрішньому просторі власного дискурсу, закриваючи всі виходи та входи своїм словником, і ти вкотре пересвідчуєшся, що Річард Рорті мав рацію: сучасна філософія – «це не стільки теорія, скільки література, і метою нинішньої інтелектуальної творчості є її “поетизація”, а не “раціоналізація” чи “сцієнтизація”» («Випадковість, іронія та солідарність»).

«Археологія знання» справді нагадує археологічні роботи: їх розпочинають, маючи певні цілі, очікування та гіпотези, але власне розкопки можуть кардинально перевернути весь план, який, здавалося б, так чітко склався в голові археолога. Фуко – «археолог знання», «історик теперішнього», «архіваріус», «топограф» і «картограф» – говорить, що дослідження само керує ним і змінює одні настанови, натомість підкріплюючи інші, деколи несподівані. Проте час від часу здається, що він кривить душею: всі роботи Фуко складають напрочуд монолітний текст, підпорядкований одному, цілісному й геніальному задумові.

«Археологія знання» не просто переосмислює та виводить на новий рівень теоретичної рефлексії роботу всього попереднього періоду, але й готує ґрунт для наступного етапу дослідження «генеалогії влади» та «досвіду як зміни себе».

Один із основних принципів Фуко – відхід від узвичаєного поняття «історії». Традиційне уявлення про неї, зокрема про «історію ідей», завжди спиралося на два засадничі принципи: по-перше, континуальність історичного процесу, по-друге, спадковість...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі