Почути Іншого

Серпень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
34 переглядів

Волинська проблема, а точніше, оцінка трагічних подій шістдесятирічної давности в контексті сучасних польсько-українських відносин має кілька вимірів: суто історичний (науковий), суспільний (національні стереотипи) та політико-правовий. Ці рівні переплітаються, творячи вузол, що йому позаздрив би Гордій, та відлунюють у найрізноманітніших текстах. Аналіз цих текстів і питань історичної пам’яті, «порахунків із минулим» двох суспільств і держав, почнемо з досить банальної, але дуже важливої тези: сучасна Україна істотно відрізняється від сучасної Польщі.

В історичній свідомості більшости українців волинські події 1943–1944 років відсутні. Основна причина відома: потужна совєтська ідеологічна кампанія, глибинна совєтизація гуманітарних наук, яку не порівняти із совєтизацією в державах «зовнішньої імперії». Приміром, у приступних мені шкільних підручниках історії про польсько-український конфлікт часів Другої світової війни взагалі немає згадок. Тому не дивно, що ініціятором розмови на цю тему виступила польська сторона.

2000 року в Варшаві за фінансової підтримки адміністрації президента Польщі, Бюра національної безпеки при канцелярії президента, а також міністерства культури та національної спадщини вийшла двотомна праця Владислава та Еви Сємашків «Народовбивство, вчинене українськими націоналістами щодо польського населення Волині, 1939–1945» («Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia, 1939–1945»). В Україні на цю публікацію ніхто не відгукнувся, але започаткування державних заходів із нагоди 60-річчя волинських подій спонукали українських істориків і політиків до виступів. Перш ніж їх розглянути, потрібно зробити кілька зауваг до самої книжки, навколо якої розгорнуто потужну рекламну кампанію – вона отримала кілька престижних нагород, зокрема від впливого часопису «Przegląd Wscodni».

Застереження викликає вже передмова професора Ришарда Шавловського. Він наголошує на нечувано варварському масовому мордуванні поляків і, називаючи ці події «українською різаниною», повторює класичну (але від того не менш неправдиву) тезу про те, що, мовляв, добрі довоєнні стосунки на Волині зруйнувала «акція переважно галицьких аґітаторів ОУН–УПА». Про ненауковий характер передмови найкраще свідчить патетично-месіянський стиль професора Шавловського, його аґресивне ставлення до інакшої думки. Він нещадно критикує українського історика Ярослава Грицака (автора виданої польською «Історії України») за вислів «взаємна кривава етнічна чистка», вважаючи, що так само можна писати про взаємну чистку «німецько-єврейську», а публікацію одного з найбільших знавців польсько-української проблематики Ришарда Тожецького називає «брехливою статейкою» через його твердження, що «українці ухвалили рішення усунути поляків зі спірних територій шляхом вигнання, а не винищення. Лише коли це не вдалося, а поляки не хотіли залишати спірних теренів, дійшло до застосування сили». Промовисте й завершення передмови, яке, власне, визначає зміст книжки: «Цього народовбивства вже просто не вдасться сфальшувати».

Стаття Еви Сємашко «Правда понад усе» у впливовій газеті «Жечпосполіта» за 22–23 лютого стилістично вторує Шавловському патосом і неприхованими покликаннями на сучасну політичну ситуацію в Україні. Пані Сємашко закликає відмовитися від політичної коректности – заради «наполегливого нагадування трагічної правди» – й одразу практично втілює цю засаду в життя. Авторка твердить, що наслідками евфемістичних розмов і «псевдоприрівняння» жертв є поступове розширення з Заходу на Схід України антипольських націоналістичних впливів (теза незвична, щоб не сказати більше, для українського читача). Крім того, пані Сємашко рішуче заперечує проти реабілітації вояків УПА – «спадкоємців духовних злочинів проти людства» – й принагідно осуджує Віктора Ющенка і Юлію Тимошенко, котрі виступали за реабілітацію. Не знаю, чим зумовлені аж так актуальні політичні конотації, тим більше, що об’єктами критики стають два...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі