Побиття постмодерного немовляти

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
192 переглядів

14 лютого 2003 року першого клонованого ссавця, вівцю Доллі, піддали евтаназії у віці шести років, виявивши, що в неї проґресує захворювання легень.

Творці української культури впродовж останніх двох століть постійно мусили існувати в умовах, коли культурна модернізація нерідко означала підрив або навіть руйнування тих ціннісних і світоглядних основ, на які спирався широкий проєкт культурної та політичної національної емансипації. З одного боку, він ставив за мету утворення новочасної української культурної нації, а пізніше й політичну інституціялізацію цієї нації як суверена у формі національної держави, тобто прагнув зорганізувати суспільство в типово модерних формах, із другого ж – ідеологічне обґрунтування таких перетворень черпало символічні ресурси з есенціялістських, примордіялістських і нативістських цінностей етносу, мови, традиційної народної культури, що набули привілейованого значення в парадигмі романтичної культури кінця XVIII – першої половини XIX століття, і передбачало їх апріорність і непорушність. Така ситуація ставила українських інтеліґентів у доволі двозначну позицію, яку Микола Рябчук грайливо охрестив «західництвом мимоволі», коли до відкритости й бажання долучитися до Заходу, а ширше, до загального модернізаційного імпульсу спричинилося не так переживання внутрішньої споріднености з европейцями й іманентне, знову ж таки, відчуття назрілости й необхідности змін, як прагнення дистанціюватися та диференціюватися від російської імперської спільноти. Стриманий консерватизм у сприйнятті Заходу, його політичних, соціяльних, культурних дискурсів та інституцій був притаманний українцям не лише в XIX столітті. Схожа тенденція обережного, самообмеженого европеїзму й намагання знайти компроміс між новою модерністською естетикою та світовідчуттям і традиційними нативістськими культурними очікуваннями й цінностями без перебільшення пронизує дискурс українського модернізму, починаючи від естетичної полярности драм і поезій Лесі Українки й аж до теоретизувань і художньої практики часів МУРу. Поширення з початку 1990-х в українському гуманітарному дискурсі терміна «постмодернізм» і сукупність стратегій його використання унаочнили подальше тривання в Україні консервативного західництва й культурних дискурсів, започаткованих іще в романтичну епоху.

Падіння залізної завіси та формальна дезінтеґрація Совєтського Союзу збіглися в часі з поширенням і навіть певною інституціялізацією постмодернізму в західному академічному дискурсі. Десь на межі 1970–1980-х суперечки довкола значення постмодерности вийшли з поодиноких царин літературознавства й архітектури, чиї рамки досі переважно обмежували їх, і постмодернізм стали дедалі більше осмислювати як певний «дух епохи», на зразок модернізму чи романтизму. Той Захід, із яким Україна знову ввійшла в контакт після сімдесяти років вимушеного дистанціювання, артикулював себе на теоретичному рівні здебільшого як постіндустріяльне, інформаційне або постмодерне суспільство, тож українські науковці й інтелектуали постали перед складним викликом знайти спосіб співвіднести себе з цією малозрозумілою реальністю, особливо враховуючи те, що, як і сто п’ятдесят років тому, політичні обставини знову заохочували шукати такі точки дотику. Однак, зважаючи на низку причин, такий пошук виявився не набагато успішнішим, ніж спроби побудови реальної ліберальної демократії, ринкової системи економіки або евроінтеґраційні намагання.

За відсутности ґрунтовних досліджень, в українському гуманітарному дискурсі поступово усталилося популярне уявлення про постмодернізм, сформоване з еклектично поєднаних теоретичних кліше й загальників на кшталт «смерти автора», «недовіри до метанаративів», «кінця історії», запозичених переважно з різних праць так званих «класиків постмодерної думки» або й узагалі позбавлених авторства, немов різновид «народної мудрости». Утворений таким способом тип...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі