Плоди "противсіхства"

Листопад 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1041 переглядів

Chcieliście Polskę, no to ją macie!

(skumbrie w tomacie pstrąg)

K. I. Gałczyński

There are some ideas so wrong that only a very intelligent person could believe in them.

George Orwell

 

Писати наприкінці квітня 2010 року про президентські вибори, які формально завершилися 7 лютого, тобто 77 днів тому (як точно мені це підраховує сайт «Український вибір») трохи двозначно: попри кращу перспективу також драматизується факт украй невідрадного запізнення першого цьогорічного числа «Критики». Але залишімо це питання на інший раз. Тепер, долучаючись до обговорення, розпочатого ще декілька тижнів тому, мабуть, насправді починаю обговорення в «Критиці» чергової кризи в сучасному українському політичному житті: теми «харківського пакту», що його 21 квітня підписали президент України Янукович і президент Росії Мєдвєдєв, а 27 квітня Верховна Рада України і Державна Дума Росії спішно й синхронно його зратифікували. Можна бути певним, що і підписаний пакт, і його ратифікація – хай вона в юридичному плані й на перспективу часу лиш переходова й незаконна – найтісніше пов’язані із самими виборами і нагально змушують нас іще раз до них повернутися.

Звісно, не до цілої гами питань (електоральну статистику, явки, пропорції, тренди, соціологію тощо), а про питання вибору як такого, його інтелектуального та морального осердя. Тобто про те, що мало бути справою розуму та совісти і водночас – як засвідчує та ж електоральна статистика – в основному визначило самі вибори, тобто у близьких перегонах дало перемогу Януковичеві над Тимошенко. Йдеться про явище та ментальний комплекс, який блоґосфера вже встигла наректи «противсіхством». Саме він зумовив виборчу позицію, що її пропаґував передусім колишній президент Ющенко, коли після першого туру опинився на п’ятому місці з результатом 5,45% голосів: це, як усі визнали, є одним із найразючіших прикладів електорального відкинення чинного президента – взагалі у світовій історії, не тільки в українській. Ідея, що «різниці немає» між Януковичем і Тимошенко, яка, мовляв, навіть гірша («небезпечніша») від екс-зека, проти якого стояли мільйони людей на майданах через украдені під його покровом і сфальшовані (і суд їх за такі визнав) вибори 2004 року, і тому єдиний правильний, ідеологічно та морально виважений, «об'єктивно-принциповий» голос мав би бути «проти всіх», – якось засвоїлася, і не в самому тільки вже мізерному п’ятивідсотковому електораті Ющенка, а й серед інших, «мислячих» демократів, навіть (саме так) серед інтелектуалів, які, будучи інтелектуалами, не могли не знати, що в такий спосіб голосують самі і своїм моральним та інтелектуальним авторитетом (це, мабуть, трохи перебільшено, але інерція щодо такого «авторитету» ще подекуди існує) de facto закликають інших голосувати за Януковича. Так воно і сталося: Янукович виграв меншим відсотком, аніж кількість «противсіхів»; а «противсіхи» також «виграли», тобто домоглися поразки Юлі. Вкрай бентежним для мене став факт, що це «противсіхство» не раз доводилося зустрічати серед знайомих, навіть співробітників і ширшого кола «Критики». Радий, отже, що останні події дають нагоду ще раз подумати про деякі кричучі недоречності, ганебну непродуманість і крайню громадянську і моральну шкідливість цієї, як це бачу, горе-позиції.

1

Тут кілька штрихів, щоб відсвіжити пам’ять про давніші події.

1. Формальний...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі