Післядемократія

Травень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
165 переглядів

Европа поступово почала усвідомлювати, що Аль-Каїда протистоїть Заходові, а не лише Сполученим Штатам. Міністри внутрішніх справ країн Евросоюзу зустрічаються, узгоджують антитерористичні заходи й, очевидно, визначать на тих зустрічах, скількома громадянськими свободами змушена буде пожертвувати Европа.

Подякуймо, що в теракті в Мадриді використано лише звичну вибухівку. Цілком можливо, що за кілька років комерційно доступною буде ядерна зброя завбільшки з валізку (вироблена в Пакистані чи Північній Кореї). А перелік пожадливих покупців складатиметься не лише з багатих плейбоїв на кшталт Усами бен Ладена, а й із лідерів різноманітних іредентистських рухів, які перетворилися на добре фінансовані кримінальні угруповання. Щойно цю зброю застосують в Европі, всі дії, попередньо узгоджені міністрами внутрішніх справ, виявляться недостатніми. Тоді скличуть наступну нараду й домовляться про більш драконівські заходи.

Найважливішим результатом того, що терористи заволодіють ядерною зброєю, стане не смерть сотень тисяч невинних людей, а перманентний військовий стан, який муситимуть запровадити всі демократичні країни. Заходи, до яких уважатимуть за необхідне вдатися їхні уряди, ймовірно призведуть до занепаду багатьох соціополітичних інституцій, які постали в Европі та Північній Америці за два століття по буржуазних революціях. Це може повернути Захід до певної подоби феодалізму.

Дії Бушевої адміністрації після 11 вересня змусили багатьох американців поставитися до війни з тероризмом як до потенційно більшої загрози, аніж власне тероризм, навіть якби його виявом стали ядерні вибухи в західних містах. Самі тільки безпосередні наслідки тероризму, міркують вони, не дали би підстав боятися за долю демократичних інституцій. Зрештою, навряд чи створило би загрозу для цих інституцій природне лихо з таким самим обсягом жертв і руйнацій. Якби несподіваний тектонічний зсув зруйнував хмарочоси на всьому тихоокеанському узбережжі, за лічені хвилини загинули б сотні тисяч людей – проте надзвичайні урядові повноваження були б тимчасовими і частковими.

Та коли навіть значно менші втрати спричинить тероризм, то відповідальні за національну безпеку чиновники напевно вирішать: щоб запобігти дальшим нападам, треба покінчити зі зверхністю права, як і зі звітуванням урядів перед громадською думкою. Політики й бюрократи намагатимуться перевершити один одного, пропонуючи несамовиті кроки. А лють, яка виникає, коли величезні страждання спричиняє людина, а не сили природи, напевно налаштує загал пристати на такі заходи.

Наслідком виявиться не фашистський путч, а радше злива урядових дій, які впродовж кількох років засадничо змінять умови соціяльного життя на Заході. Суди відсунуть на узбіччя, і судова система втратить свою незалежність. Місцеве військове начальство отримає повноваження, які раніше належали виборним посадовцям. Медії будуть змушені залишати поза увагою антиурядові протести.

Звісно, такі американці, як я, більше від европейців побоюються цієї перспективи. Адже тільки у Сполучених Штатах уряд проголосив стан перманентної війни, а громадяни поставилися до цієї заяви серйозно. Кристофер Гітченс глузливо завважив, що багатьох американських ліваків Джон Ешкрофт страхає більше, ніж Усама бен Ладен. Я належу саме до них. Відколи Білий дім проштовхав через Конґрес Закон про патріотизм, мене більше хвилює те, що робитиме мій уряд, аніж те, що робитимуть терористи.

Впродовж двох останніх років проблема конституційности повноважень, яких жадає виконавча влада, безконечно обговорюється в американських юридичних навчальних закладах. У квітні деякі з цих питань розглядатиме Верховний суд. Двісті п’ятдесят міст і містечок у США ухвалили постанови проти Закону про патріотизм. Деякі з цих ухвал наказують місцевій поліції не співпрацювати з федеральною владою, коли йдеться про впровадження цього закону. Ті, хто складав і ухвалював ці постанови, вбачають у Законі провісника значно ширших претензій на надзвичайну...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі