Після карнавалу

Жовтень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
51 переглядів

Книжки, що обговорюються у статті:

Padraic Kenney. A Carnival of Revolution: Central Europe 1989. Princeton–Oxford: Princeton University Press, 2002.

Jadwiga Staniszkis. Post-communism: The emergining enigma. Warszawa, 1999.

Jadwiga Staniszkis. Postkomunizm: Próba opisu. Gdańsk: Słowo. Obraz. Terytoria, 2001.

 

Події 1989–1991 років у Центральній та Східній Европі стали мітом іще в процесі свого розвитку, мітом, що одразу вбрав кілька шат: випадкового й неочікуваного вибуху, ескалації націоналізму, «великої змови», зрештою, міту кардинальної зміни, постання a brave new world. Тепер, із понад десятирічної відстані, тогочасні події часто викликають ностальгію, теплі спогади про часи масового «національного відродження», сподівань і марень, нездійснених мрій і здійснених помилок. Символіка тої «революції» дотепер неабияк впливає на стилістику виступів політиків, які постфактум стали на іншому боці ідеологічних барикад. Та сама символіка прикрасила підручники з історії, що мають на прикладі демократичних революцій виховувати громадян нової епохи. Не могла революція не стати об’єктом і наукового вивчення, якому, втім, дуже заважають не тільки брак доступу до джерел, а й мінливість сучасности, яка раз у раз змінює погляд на минуле.

1

Дослідження американського історика Падраіча Кенні «Карнавал революції» – незвична книжка. Автор пропонує подивитися на революцію в комуністичному блоці під кутом зору активности неформальних товариств, на революцію як «Карнавал» (у бахтінському розумінні цього слова, за яким карнавал руйнує всі межі й приписи). Тобто революція постає як зміна свідомости, смаків і зацікавлень людей, зміна стилів поведінки, одягу, розмови. На думку Кенні, Карнавал тривав приблизно три з половиною роки (від Чорнобиля та суспільних виступів, які викликала ця катастрофа, до «оксамитової революції» в Празі) й охопив «Центральну Европу», тобто Польщу, Чехо-Словаччину, Угорщину, НДР, Словенію та Західну Україну – терен, об’єднаний «спільним минулим у складі західних імперій» (Габсбурзької та Пруської), поза яким перебіг революції набув іншого – значно драматичнішого й кривавішого вигляду (Румунія, Юґославія, СРСР). Не зупиняючись на докладному розгляді географічно-цивілізаційних поділів, варто зазначити, що критерій, якого застосував Кенні – один із найпоширеніших у західній гуманістиці, хоча у «спільному минулому» в Габсбурзькій монархії не можна відмовити і хорватам, а під Західною Україною автор досить традиційно розуміє лише Східну Галичину (а у викладі фактично обмежується Львовом).

Головним джерелом праці Кенні є бесіди з учасниками революції в кожній з описаних країн, і це великою мірою визначає форму книжки, роблячи її мозаїкою доль, характерів, думок. Найбільше сказано про Польщу (країну, яка, з огляду на розмах у ній опозиційних рухів, відіграла в реґіоні безсумнівно провідну роль), а ще точніше, про Вроцлав, – допомогли особисті спостереження автора, який мешкав у цьому місті впродовж 1986 року й знайшов тут не лише інформацію про польський рух опору, а й дружину.

Перший розділ книжки «Актори, сцена, репертуар» присвячено проблемі: як людина ставала опозиціонером? Автор описує, яке покарання чекало на учасника масових акцій протесту чи розповсюджувача нелеґальної літератури (у 1980-х роках то звичайно був грошовий штраф, але могло бути й гірше). На прикладі подружжя Марка й Еви Якубець, які розподіляли західну грошову допомогу тим, хто втратив працю через революційну діяльність, Кенні розповідає, як можна було поєднувати з опозиційною роботою нормальне щасливе життя. Ще й знаходити нагоду повеселитися – з такого, наприклад, приводу. Марек телефонує до Варшави, щоб розповісти про вроцлавську демонстрацію. «Схоже, всю тутешню міліцію кинуто проти демонстрантів», – каже він. «Неправда, – втручається в розмову голос, – бо я отут, на телефонній станції».

Особливу увагу автор приділяє церкві, яка...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі