Підґрунтя крові: новоязичники в поході

Листопад 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
124 переглядів

1.

У грудні 1994 року на з’їзді Національно-республіканської партії Росії, яка представляє екстремістське крило сучасного російського націоналістичного руху, її новообраний лідер Юрій Бєляєв заявив: «ідеологічною та методологічною суттю російського національного руху» має бути неоязичницька ідеологія, а розробляти її повинен «Союз венедів» (про нього ще піде мова далі). Бєляєв, який натоді вже кілька разів опинявся під слідством за розповсюдження Гітлерової книжки «Моя боротьба» й за антисемітизм, – це улюблений учень Віктора Бєзвєрхого, добре знаного в Петербурзі як батько неоязичницького руху. А той підносить як «видатного російського геополітика XX століття, котрий стоїть на шляху державності», лідера КПРФ Ґеннадія Зюґанова. У грудні 1995 року неоязичники проголосили курс на відновлення дружніх стосунків із КПРФ, і майже всі лідери «Союзу венедів» вступили до цієї партії. Тож не дивно, що на президентських виборах 1996 року Національно-республіканська партія підтримала Зюґанова. Таку ж політичну стратегію проводить і газета Віктора Корчаґіна «Русские ведомости», яка підтримує неоязичницькі вірування.

Російське неоязичництво постало й розквітло на хвилі «третього російського націоналізму» у 70–80-х роках. В комуністичній модернізації, інтернаціоналізації та формуванні всеохопної, спільної для всіх радянських громадян ідентичності дехто з російських інтеліґентів убачав нищення традиційної російської культури і втрату питомої російської ідентичності; це, на їхню думку, був остаточний наслідок тривалої експансії Російської держави та утворення імперії, в жертву якій було принесено інтереси етнічних росіян. Ідеологію російського неоязичництва сповідують декілька російських патріотичних рухів і партій: Російська партія (Русская партия – Віктор Корчаґін); Національно-демократична партія (Євґеній Крилов, Роман Перін); Національно-республіканська (Юрій Бєляєв); Народно-соціальна партія – Молодіжний Фронт (Алєксєй Андрєєв); Праворадикальна партія (Андрєй Архіпов, Сєрґей Жаріков); Російський визвольний рух (Русское освободительное движение, РОД); Панслов’янська рада (Владімір Попов); Товариство «Пам’ять» (Валєрій Ємєльянов, Алєксєй Добровольський); Російський громадський союз (Русский общественннй союз – Алєксандр Судавський) тощо. Неоязичницьку ідеологію підтримують газета Національно-демократичної партії «За русское дело» (до грудня 1993 – «Русское дело») і газета «Русские ведомости» (Російська партія), її поширює також украй антисемітська «Русская правда» Алєксандра Аратова. Крім того, до неоязичництва й окультизму прихильно ставиться партія Російська національна єдність (Русское национальное единство, РНЄ) Алєксандра Баркашова – це видно з її газети «Русский порядок».

Неоязичницькі ідеї подибуємо у журналах російських правих «Нация» (РНЄ), «Наследие предков» (Народна національна партія), «Атака» (Праворадикальна партія), «Ориентация», «Русская мысль». Проголошують курс на «просвічене слов’янофільство» та російське православ’я, але не цураються й неоязичництва видавці «Волшебной горы». Неоязичницьку літературу разом з антисемітськими памфлетами друкує в серії «Бібліотека російського патріота» видавничий дім Віктора Корчаґіна «Витязь». Статті такого змісту час від часу з’являються в газеті сталіністського спрямування «Народная защита» – нереґулярного видання накладом приблизно 20 тисяч примірників, призначеного переважно військовикам і працівникам служби безпеки; втім, траплялися вони навіть у демократично налаштованому виданні «Московский комсомолец». Мало хто визнає неоязичництво в повному обсязі, але окремі його елементи набули чималого поширення та впливу: статті, в яких присутні неоязичницькі історіософські ідеї, публікували й деякі націоналістичні газети, зорієнтовані на російське православ’я (як-от «Русский вестник» і «Колокол»).

Здебільшого неоязичницькі видання мають обмежений наклад (від 10 до, набагато рідше, 50 тисяч примірників) і виходять нереґулярно.

Чого можна...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі