Під знаменом «Слова»

Грудень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
204 переглядів

Формування національно-культурної ідентичности або винайдення чи відтворення української національности в XIX столітті будувалося на усвідомленні спільности мови, традицій та історичних спогадів про спільне минуле та пошуків тогочасною інтелектуальною елітою відповідних знамен-святинь, які освячують це минуле. З-поміж багатьох чинників формування національної ідентичности чи не найголовнішим є пошук опори у власній історичній поезії й епічній традиції: «Найчастіше пошук коренів ідентичности у вигляді архітексту зводиться – за інерцією класичної поетики, в якій епічний жанр уважається найціннішим – до пошуку стародавнього “національного” або “народного” епосу » (Григорій Грабович, «Критика», 2001, ч. 1-2). Ідеальна функція/цінність епосу як голосу самого народу тісно поєднується з прагненням спільноти до самоствердження. Наприклад, основоположним мітом фінської ідентичности стали балади та вірші, що їх 1835 року оформив у «Калевалу» Еліас Ленрот. І нехай ця епічна поема

лише почасти скидалася на давнє «фінське» суспільство першого тисячоріччя н.е. (судячи за матеріяльними залишками), але цього було досить, аби створити для сучасних фінів культ золотої доби героїв Вяйнямейнена і Леммінкяйнена, що мав надихнути народне мистецтво й геній Сібеліуса та Галлен-Каллели. В тому культі містився ідеал самовизначення і приклад для відроджуваної Фінляндії в її героїчній боротьбі супроти шведського культурного й російського політичного панування в кінці XIX ст. Відновлення давнього, але нібито «втраченого» періоду фінської історії і культури повернуло фінам почуття єдности й гідности, доконечне для малих і відносно бідних та зневажених суспільств, що намагаються зміцнити свої позиції через «високу» культуру.

(Ентоні Д. Сміт, «Національна ідентичність»)

Таку само символотворчу роль для чехів відігравав рукопис, що його у вересні 1817 року «випадково знайшов» чеський літератор і медієвіст Вацлав Ганка у маленькому містечку Кралове-дворе (Koniginhof) на Ельбі. Дванадцять пергаментних аркушів невеликого формату, помережаних давніми чеськими літерами, дістали назву «Краледворського рукопису». Ганка датував його XIII–XIV століттям. Сумніви щодо достовірности цієї пам’ятки були від часу її оприлюднення, та все ж її визнали авторитетні славісти, серед них Шафарик і Домбровський. Культ цієї пам’ятки стрімко утвердився в Росії, де панував аж до кінця 1870-х років. Українською мовою «Краледворський рукопис» було оприлюднено 1861 року у перекладі Степана Руданського у першому числі «Основи». Андрій Стороженко присвятив йому спеціяльну монографічну розвідку (Київ, 1880). Франків переклад «Краледворського рукопису» залишився неопублікованим. Свідок духовного відродження Чехії Яків Малий у своїх «Спогадах і Замітках» (1877) щиро вважав, що у цій пам’ятці

несподівано постала картина чисто слов’янської культури Чехів давнього періоду; вона не могла не заторкнути серця кожного Чеха, змусивши його сповнитися високої народної гордости. Народ, що виступає в цих дорогоцінних пам’ятках чеської писемности, гідний високої пошани, і Чех усвідомлював, що то чеський народ не в сучаснім своїм приниженні, а в колишній своїй славі. Одвічне завдання Чехів – відбивати від себе чужоземців, обстоювати свою народність супроти згубних для неї чужих елементів, бути безперестанно на сторожі проти сусідів Німців, – усе це утворило певну солідарність народних поривань нинішніх і давніх, і патріот визнав за свій священний обов’язок вести боротьбу, що її розпочали його предки під тим самим гаслом – оборони народної самостійности. В літературі, завдяки відкриттю цих пам’яток, стався переворот, що спрямував її в ідеальний світ. Пісні, вивищені красою та надзвичайною простотою, не тільки запалювали юні уми, але поетична мова взагалі враз вивільнилася з пут віршувальництва на німецький копил, її погляд звернувся до розкішних давніх творів народних співців.

«...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі