Perpetuum corruptio

Вересень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2246 переглядів

Для початку, бодай на правах робочого засновку, пропоную вважати терміни «корупція» та «демократія» антиподами. І хоча їхня місткість є різною, обидва ці явища виникли внаслідок бажання людства досягти «великого» миру, а обидва ці поняття зазнали і зазнають інфляції та зловживань, а застосовують їх без належного розуміння змісту. Тому, можливо, рефлексії щодо них та правильного їх використання послужили б ефективними запобіжниками проти типових помилок, повторюваних у різні часи та в різних контекстах.

Можна сперечатися з істориками, чи історія таки вчить і чи в принципі можливо вберегти чергове покоління від повторення помилок минулого, особливо в інформаційну добу, коли людству паморочиться від передозування «киснем» після століть інформаційного «вакууму». Тут потрібна неабияка вправність, аби не скотитися в маніпуляції та зберегти для нових поколінь право на вільний вибір. Можливо, задля цього потрібно приспати пильність самої діялектики, думати на три ходи наперед і поховати будь-які амбіції та претензії на дивіденди в разі успіху. Отож, приступаючи до експерименту, хочу препарувати корупцію та з’ясувати, як працює її репродуктивна система. Тобто зрозуміти, чому її неможливо знищити (аналогія власне з багатоклітинними організмами, на відміну від вірусів, навмисна).

Згідно з первісним значенням слова, корупція – спотворення, псування, зловживання. Важливо однак звернути увагу на те, що такого тлумачення вона набуває постфактум і радше з боку спостерігача, ніж самого суб’єкта корупційної дії. Адже обидві залучені сторони практикують корупцію як вигідне, позитивне, потрібне дійство. Оголену корупцію важко впіймати і вкласти на стіл для розтину. Навіть без «обгорток», вона добре маскується, допоки оці дві сторони не сприймають свої дії як змістовно неґативні (позірно неґативного сприйняття далеко не достатньо), допоки вони не зважають на спостерігача. І можна припустити, що на спостерігача не зважають передовсім через те, що він знеособлений.

Розгляньмо тут корупцію як явище суспільне. Інтереси спостерігача – це в кожному випадку інтереси більше ніж однієї людини (зазвичай – певної спільноти). І якщо питання гріха чи злочину проти іншої особи стосується перш за все самого суб’єкта, тобто не виходить за межі його найтіснішого кола відповідальности, то для того, щоби справді неґативно оцінити корупцію за змістом, суб’єкт має розширити коло відповідальности, тобто міркувати в рамках «я відповідаю не лише за себе та свою родину, а й за дії інших, навіть тих, кого я не знаю особисто». Така зміна сприйняття означає переоцінку умов виживання (без добре зорганізованого, чесного суспільства годі вижити людству) і, як свідчать дослідження, є радше винятком, адже переважна більшість людей на рівні цінностей (а не тверджень) готові дбати лише про себе. Дослідження компанії GfK Roper Reports Worldwide умовно називає такий кластер людей, готових дбати не лише про себе (для них важлива рівність життєвих можливостей, вони відповідальні перед суспільством, терпимі, відкриті, орієнтовані на знання та пізнання), – соціяльними раціоналістами. У країнах Европи їх близько 12%, в Україні та Росії – менше ніж 5%. Проте дослідження GfK орієнтоване більшою мірою на порівняння споживчої поведінки. Можливості для глибшого трактування демонструє схема Шалома Шварца, яка використовується в европейському та світовому дослідженнях цінностей (нині дослідження інтеґровані). Одним із параметрів ціннісного портрета індивіда є так званий універсалізм. Спосіб формулювання запитань дозволяє проводити опитування навіть у закритих тоталітарних країнах, де страх відвертости може спотворювати відповіді. Запитання звучить так: «Якою мірою особа, чий опис подано нижче, схожа на Вас?» (пропонується шестибальна шкала оцінки).

Опис особи:

• Для неї важливо, щоб у стосунках між людьми в усьому світі панувала справедливість. Вона переконана, що всім має бути надано рівні можливості в житті.

• Вона вважає за потрібне поважати думку інших. Навіть якщо вона не погоджується з ними, вона все одно хоче зрозуміти їхню позицію.

• Вона твердо переконана, що люди мають берегти природу. Для неї важливо турбуватися про навколишнє середовище.

За умов функціонування громадянського суспільства спільне не суперечить своєму, однак у посттоталітарних країнах, де громадянське суспільство як концепт було винищено, цінності та інтереси особи обмежуються приватною власністю. Це дуже добре ілюструють пакети зі сміттям, виставлені на сходову клітку, та ставлення до співгромадянина як до конкурента за кубометри чистого повітря. Згідно з класичною вже пірамідою потреб Маслоу, підхід «добре суспільству – добре мені» діє від того моменту, коли в людини задоволено її фізіологічні потреби.

Отже, суспільно конструйоване неґативне трактування корупції на індивідуальному рівні мало би з’являтися після задоволення базових потреб та усвідомлення важливости горизонтальної співпраці (наприклад, між конкурентами в бізнесі). Ставлення до корупції може стати індикатором, наскільки міцним є імунітет суспільства до аномії, наскільки розхитаним є уявлення про добро і зло, наскільки легко ці два поняття можуть змішуватися.

Виправдання зла

У 10 з 12 країн із найвищим показником корупції досліджень цінностей не проводили[1]. І це також є свідченням того, що препарування корупції (як елемент дослідження цінностей) не виокремлюється в таких суспільствах у діяльність важливу, потрібну для індивідів, із яких це суспільство складається. Однак дані з Венесуели та Іраку (країн із десятки найкорумпованіших за результатами досліджень Transparency International) свідчать про те, що тамтешні громадяни декларують наявність політичної корупції, і вважають, що їй немає виправдання.

Спосіб формулювання запитань у дослідженнях, пов’язаних із визначенням рівня корупції, часто прив’язується до сфери політики, а також розрахований на те, що респондент усвідомлює неправомірність корупційних дій. Іноді залучено також моральний аспект (що може виправдати такі дії), однак у більшості випадків ідеться все-таки про розуміння того, що корупція є злом.

Формулювання запитань у дослідженнях, які проводить Transparency International, містить навіть елемент вимушености або й невідворотности корупційних дій. Таке ставлення до корупції нормалізує уявлення про те, що жодна країна, жодне суспільство не є і не можуть бути вільними від корупції.

Сторінки3

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.