Перевинайдена філософія

Квітень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
48 переглядів

Відтоді, коли десять років тому мені випало зробити в «Критиці» (2002, ч. 2) огляд ситуації в сучасній вітчизняній філософії «багато що змінилося», – але головна обставина існування філософії, про яку тоді була мова, а саме – відірваність від решти культурних і суспільних процесів, істотних змін не зазнала. Як і раніше, про те, що в Україні існує філософія, за межами фахової спільноти не знає майже ніхто.

Рудиментарним проявом такого існування можна було би вважати курси з філософії, так чи сяк наявні в програмах більшости ВНЗ; однак, на думку загалу студентів і навіть викладачів, цих курсів простіше було би позбутися, ніж пояснити, яку роль вони відіграють у навчальному процесі загалом. Виняток становить хіба що діяльність поодиноких ентузіястів, яка не змінює загальної картини. Самі філософи пояснюють це низькою загальною культурою суспільства, зорієнтованістю на прагматичні цінності й відсутністю уваги до питань так званої «духовности».

Утім, такі пояснення не переконують, якщо зіставити становище філософії з очевидними зрушеннями за той самий час в інших сферах культурного та суспільного життя: в літературі, візуальній культурі, музиці, фестивальному русі, ґалерейній справі тощо. Як і десятиліття тому, мізерні наклади філософських книжок роками припадають пилом на дальших полицях книгарень, не маючи суспільного відгуку, й основна причина цього – властивий більшості сучасних вітчизняних філософів снобізм, своєрідна інтелектуальна погорда, яка й зумовлює неспроможність, а радше небажання звертатися до ширшого загалу і говорити «людською мовою».

Саме таку герметичну закритість фахової філософської спільноти засвідчує форма видання, а надто поширення основних фахових філософських часописів, таких як «Філософська думка», «Сентенції», «Дух і літера». Наклад жодного з них не перевищує тисячі примірників. «Філософська думка», публікації якої впродовж 2011 року ми тут розглянемо, має наклад приблизно 540 примірників, і в книгарнях поза двома-трьома найбільшими містами, навіть у тих менших містах, де є університети з відповідними катедрами, її годі й шукати.

«Філософська думка» (далі – «ФД») – безперечно, один із найдавніших вітчизняних наукових часописів, що дивом зберігся іще від радянських часів. Переживши всілякі перипетії, він досяг тепер стабільної періодичности у шість чисел на рік, що для наукового часопису на вітчизняних теренах уже є неабияким досягненням. В останні роки редакція формує кожний випуск як добірку статтей на певну актуальну, на думку редакції, тему. Така стратегія, хоч і виглядає часом (не завжди) трохи штучною, суттєво пожвавила часопис загалом. На додачу до цього редакція запровадила практику «круглих столів», тобто обговорень заздалегідь обраної теми в колі зацікавлених фахівців. Можливо, така скерованість і нагадує комусь шкільний «твір на задану тему», але за теперішньої дезінтеґрованости наукової спільноти, коли науковці в різних інституціях мало знають про доробки одні одних, такий підхід здається чи не одиноким можливим способом сформувати контекст наукового спілкування. Проте тут можна вгледіти й глибинніші мотиви. Більшости авторів та учасників дискусій притаманне більшою чи меншою мірою приховане внутрішнє відчуття розгублености (яке, звісно ж, є зворотним боком уже згадуваної погорди), втрати позиції, з якої філософ може спокійно спостерігати явища світу і рефлексувати щодо них. Отож створення цього дискусійного простору має на меті подолати розгубленість, створити нову «точку спостереження». І це навіть почасти вдається зробити, хоча, з другого боку, такий філософ якоюсь мірою нагадує людину, яка міркує про смак яблук на підставі лише написаної на папері формули, боячися скуштувати саме яблуко. Хоча існують і ефективніші, ба навіть аґресивні стратегії подолання цієї розгублености. Приміром, усі знають, як затято критикує вітчизняну культуру за...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі