Перевинахід нації

Липень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
143 переглядів

Бенедикт Андерсон. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Переклад з англійської Віктора Морозова. – Київ: Критика, 2001.

До певної міри, Бенедикт Андерсон став жертвою власної дотепності. Як це часто буває з афористичними ви­словами, впроваджена ним двадцять років тому в науковий обіг формула «уявлені спільноти» зажила своїм власним, незалежним від автора, ін­телектуальним життям — подібно до «кінця історії», «зіткнення цивіліза­цій» та інших інтелектуальних «хітів» нашої невгамовної фейлетонної доби.

Те, що цей десятки разів пере­виданий, перекладений і тисячора­зово цитований у безлічі наукових і не зовсім наукових праць «хіт» з’я­вився нарешті й українською мовою, не може не тішити, попри деякі (зрештою, не фатальні) перекладацькі огріхи. Український читач може на­решті на власні очі побачити, що во­но за інтелектуальний бестселер кружляє по всіх континентах під та­кою зухвалою, провокативною назвою, а заразом і приміряти деякі його тези та спостереження до свого власного «націєтворчого», «розбудоводержавчого» досвіду.

1.

Про злощасний (чи, коли хочете, щасливо знайдений) термін «уяв­лені спільноти», запровадження яко­го найзавзятіші опоненти Андерсона вважають його головним, коли не єдиним внеском у теоретичну літературу про нації та націоналізм, Олександр Мотиль каже так: «Теоретична обме­женість цього поняття ... є очевид­ною. Вважати, ніби зусиль уяви до­сить для перетворення спільноти на націю, є в найліпшому разі вели­чезною переоцінкою можливостей уяви творити реальні речі» («Кри­тика», 2000, ч. 10).

Не заглиблюючись тут у потен­ційно безмежну дискусію на тему «теоретичної обмеженості» будь-яких абстрактних понять, звернімо увагу натомість на принциповий — і надзвичайно поширений — закид Андерсонові щодо його такого собі вибагливого культурно-антрополо­гічного соліпсизму, чи принаймні волюнтаризму, що небезпечно зі зга­даним соліпсизмом межує. «Це вза­галі виглядає помилкою, — веде далі Мотиль, — думати, ніби нації, на від­міну від інших спільнот, як-от класи й електорати, якось по-особливому залежні від зусиль уяви. Нації, як і всі інші соціально сконструйовані категорії – поняття абстрактні, й у цьому сенсі їх можна й справді лише уявити, а не побачити чи помацати, проте вважати цю тривіальність якимсь відкриттям навряд чи доречно».

Головне відкриття («внесок») Андерсона вдалося таким чином за­крити з легкістю надзвичайною: британський дослідник, виявляється, просто не зрозумів специфіки тво­рення абстрактних понять, абсолютизував один із аспектів такого уявляння-абстраґування й наївно ви­рішив, ніби відкрив щось нове — ме­ханізм виникнення новочасних на­цій і націоналізмів. Олександр Мо­тиль не залишив від цієї наївності каменя на камені: «Андерсонова пра­ця “Уявлені спільноти” не давала концептуально зв’язного й послідов­ного пояснення цілій низці фено­менів, не пропонувала жодної ціліс­ної теорії. І хоч у книжці вбачають теоретичний прорив, насправді вона лише стверджує, що нації утвори­лись у XVIIІ-ХІХ сторіччі під тис­ком різних сил, — друкарського капі­талізму, занепаду латини, форму­вання нової концепції часу тощо, — які в той час діяли разом. Кон’юнк­турна аргументація такого типу мо­же бути переконливою в історично­му плані, але її не можна вважати теорією, оскільки вона не пояснює в універсальних, не прив’язаних ви­нятково до певного історичного пе­ріоду термінах, що ж усе-таки спричинило спільну дію всіх тих чинни­ків саме в той час».

Останній Мотилів докір потре­бував би, гадаю, відповіді на глобаль­не питання про причини фундаментальних змін в історії людства, які ми називаємо «модерністю», з’ясуван­ня, чому ці зміни відбулися саме в Європі, а не в Азії чи Африці, чому ренесансний гуманізм розквітнув саме у містах північної Італії, а не, скажімо, південної Франції, і саме в XV, а не в V чи XXV столітті, й т.д., й т.ін. Як на мене, бажання все по­яснити «в універсальних, не прив’я­заних до...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі