Перетвори свою науку на бізнес

Січень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
1455 переглядів

Помилки у визнанні міри чужих внесків

Дослідження стають кращими завдяки розмовам і зворотному зв’язку від спеціялістів у різних галузях. Ось чому науковці відвідують конференції та виставки, де представляють результати найновіших досліджень. На таких форумах спеціялісти дізнаються про нові ідеї та дослідження науковців і в їхній галузі, і в інших сферах знань. Платформи спільної роботи над вільними від патентних обмежень технологіями дають таку ж можливість ділитися ідеями й отримувати зворотний зв’язок.

Однак через такий процес, що частково базується на методі кравдсорсинґу, може бути складно визначити, де чия заслуга. Подальші ускладнення трапляються тому, що часто науковці занадто щедро ділять лаври. Нам відома історія одного винахідника, який працював із тваринами, стійкими до інсуліну; він взяв у співавтори свою лаборантку, кажучи, що без неї роботу не було би виконано. Ідею ж узятися за роботу в цій сфері йому колись на якійсь конференції подав інший професор, і винахідник уважав, що професор також має отримати частку прибутків. Проблема з цим полягає у тому, що розробка комерційних застосувань стає менш привабливою для компаній, якщо заслуги у винаході занадто розпорошено.

Ми радимо винахідникам чітко розрізняти винахідницькі кроки – тобто формулювання первісної гіпотези – і роботу, яку було виконано під наглядом. Тоді як вірні лаборанти мають отримати певну грошову винагороду, вони не мають отримувати визнання за винахід, якщо їх не було прямо залучено у вироблення винахідницького кроку.

Звичайно, важливо віддавати належне тим, хто справді на це заслуговує. Візьміть випадок ІнБе Юна, який розробив запобіжний троакар, прилад, який зменшує пошкодження внутрішніх органів під час ендоскопічних операцій. 1985 року він отримав у США патент як єдиний винахідник цього пристрою і потім надав виключну ліцензію на використання цієї технології компанії «Ethicon». 1989 року «Ethicon» дізналася, що її конкурент «U.S. Surgical» порушила патент, і подала відповідний позов. Наукові прориви рідко здійснюють одинаки, і запобіжний троакар не був винятком. Розробляючи його, Юн співпрацював із Йон Дже Чоєм, лаборантом-електронником. Хоча Чой зробив внесок у розробку продукту, Юн не заплатив йому за ці зусилля, і їхні робочі відносини було розірвано до завершення проєкту. Юн подав заявку на патент як єдиний винахідник, не визнавши Чоєвого внеску.

У процесі розгляду справи «U.S. Surgical» дізналася про ранішу участь Чоя у проєкті, сконтактувалася з ним і 1992 року вжила заходів до визнання співавторства в ориґінальному патенті, що його зареєстрував Юн. Зафіксувавши часткове право власности Чоя на цю технологію, «U.S. Surgical» уклала з ним окрему ексклюзивну ліцензійну домовленість. Пізніше, 1998 року, суд ухвалив рішення, в якому визнав зворотну дію підстав, на яких «U.S. Surgical» використала патент, і що таке використання було законним. «Ethicon» програла справу, і апеляцію було відхилено.

Компанії загалом не дуже схильні визнавати за кимось заслуги у винаході, бо діють із позиції сили: винахідники, які працювали на них, не мають автоматичного права на частку винагороди від комерціялізації їхнього винаходу. Але це не означає, що фірми можуть іґнорувати питання визнання чужого внеску навіть щодо розробок, похідних від внутрішніх технологій, оскільки науковці-дослідники, як правило, отримують натхнення від широкої мережі колеґ, яка часто поширюється за межі компанії. Фірми, які переміщають своїх науковців із однієї робочої групи чи спільного підприємства до інших, мають бути особливо обережні щодо визначення авторства винахідницьких кроків і ділити винагороду з усіма причетними.

Яких кроків можна вжити, аби уникнути проблем із визнанням чужих внесків? По-перше, домовленості щодо структури ІВ-прав слід формалізувати до того, як розпочнеться комерційна розробка. Пам’ятайте, що законодавство, яке реґулює структуру таких домовленостей і вимоги до того, які деталі вони мають містити, у різних країнах відрізняється. Скажімо, у багатьох европейських країнах компанії за законом зобов’язані винагороджувати своїх працівників за винаходи, зроблені у рамках виконання своєї роботи. Важливо також документувати процес створення винаходу і те, хто брав у ньому участь: скажімо, у лабораторних записах, щоденниках або журналах. У випадку «Ethicon» почерк Чоя було знайдено на документах, які Юн подавав, коли реєстрував патент, що підтвердило претензію на співавторство Чоя. Такі випереджувальні кроки можуть запобігти ускладненням у ситуаціях, коли інші винахідники заявляють про свої права на перспективне відкриття.

Як передбачати пастки

Винахідники найбільше вразливі до потрапляння в пастки на певних стадіях процесу відкриття і комерціялізації. Ось найпоширеніші пастки і способи уникнути їх.

Стадія 1: Формулювання гіпотези та її перевірка

Створюючи концепції своїх інновацій, винахідники спираються на елементи знань, отриманих від експертів із різних галузей, і фінансові ресурси, що їх надали ранні спонсори.

Потенційні пастки

Публічне розголошення – винахідники можуть розголосити пропрієтарну інформацію.

+ Перш ніж подавати заявку на патент, публічно поширюйте лише часткові результати, а не повні рішення.

+ Вимагайте від тих, хто бере участь у розробці, підписувати зобов’язання про нерозголошення.

Помилки у визнанні міри чужих внесків – експерти можуть заявити претензії на співавторство.

+ Чітко відрізняйте «винахідницькі кроки» від технічної роботи.

Потрапляння у лабети донора – винахідники можуть поставити під удар свою змогу отримати прибуток від власної роботи, приймаючи фінансування на невигідних умовах.

+ Структуруйте домовленості про фінансування так, щоб донори не пожинали всіх плодів від винаходу.

 

Стадія 2: Розробка продукту

Небагато винаходів є поступами у фундаментальній науці. Розробляючи із концепцій прототипи, винахідники часто вдаються до використання знайомих наукових інструментів.

Потенційні пастки

Надмірне покладання на відомі наукові факти – якщо заявку на ІВ не буде відхилено від початку, конкуренти можуть оспорити дійсність патенту.

+ Продемонструйте новітнє застосування наукових принципів.

+ Продемонструйте новітнє застосування матеріялів.

Відсутність продемонстрованої ориґінальности

+ Вбудуйте в інновацію пропрієтарні характеристики.

+ Скомбінуйте інновацію з пропрієтарними артефактами, знаннями або інструментами.

Помилки у визнанні міри чужих внесків – винахідники можуть отримати елементи інновацій методом кравдсорсинґу або зіпертись на роботу інших людей у розробці прототипів.

+ Визнавайте часткову заслугу тих, хто причетний до винаходу.

+ Формалізуйте домовленості щодо ІВ-прав до того, як розпочати розробку.

Нехтування здатністю здійснювати контрольне відстежування – може бути важко відстежити використання певних винаходів, особливо нових процесів, аби припинити порушення патенту.

+ Вбудуйте у ваш продукт незгладні ознаки винаходу.

+ Вбудуйте процесний винахід у більшу систему.

+ Ліцензуйте процесний винахід виробникам більшої системи.

 

Стадія 3: Вихід на ринок

Коли винахідники вже комерціялізуватимуть свої технології, конкуренти можуть розпочати бійку, випереджувально запустивши прибуткові версії застосування технології. Донори також можуть заявити претензії на прибутки.

Потенційні пастки

Втрата шансу закріпити за собою найкращу територію – звертайте увагу на ринки з високим потенціялом уже на ранніх етапах.

+ Запускайте продукти – реалізації ідей або подавайте попередні патентні заявки у найпривабливіших галузях одночасно із винаходом.

Потрапляння у лабети донора – робіть розважливі кроки для збереження своїх комерційних прав.

+ Надайте донорам первісний безоплатний доступ до винаходу.

+ Надайте їм частку прибутку від ліцензування винаходу.

+ Подайте попередню патентну заявку до того, як звертатися по фінансування

Потрапляння у лабети донора

Хоча деякі концепції можна розробити і на мінімальному бюджеті, в інших випадках можуть знадобитися значні інвестиції, аби ідею можна було повністю підтвердити й підготувати для комерційного використання. Коли потрібно зовнішнє фінансування, інноватори потрапляють у велику залежність від тих, хто надає ресурси.

Донорський полон – коли інвестори заявляють претензію на право інтелектуальної власности – особливо є проблемою маленьких дослідницьких фірм, які укладають союзи та пайові партнерства з великими корпораціями. Одна команда дослідників, із якою ми зустрічалися, розробила новий спосіб внутрішнього крекінґу бензинового і дизельного палива безпосередньо перед його вприскуванням з метою досягнути більшої ефективности згоряння. Винахідники потребували фінансування, аби випробувати технологію. Один великий автовиробник зацікавлений у технології, але до інвестиції може бути прив’язано умови щодо розподілу ІВ-прав.

У такій ситуації винахідник має подати попередню патентну заявку до того, як подасть заявку на фінансування, закріпивши цим своє право на винахід і чітко даючи зрозуміти, що будь-яке фінансування він бере для ґенерування даних, результатів і прототипів, які було описано у попередній заявці. Це зміцнює позицію винахідника в дальшому процесі ухвалення рішень щодо комерціялізації; це також стало особливо актуальним унаслідок нещодавніх змін у патентному законодавстві США. Звичайно, у будь-яких переговорах не уникнути певних поступок. Донорам можна запропонувати, наприклад, вигоди на кшталт безоплатного доступу до технології та невеликої частки прибутку, отриманого від її ліцензування. Домовленість, структурована в такий спосіб, уже автоматично містить визнання первісних прав винахідників.

Від стовбурових клітин до виробництва альтернативних видів енергії, ми живемо в добу технологічних інновацій. Але аж надто часто наші піонери-науковці не пожинають фінансових винагород від своїх відкриттів, і їм іноді не вдається успішно комерціялізувати інновації, потенційно здатні піти на велику користь суспільству. Використовуючи стратегії, описані в цій статті, науковці-підприємці можуть почати більшою мірою контролювати розробку і комерціялізацію своїх ідей.    

 

 

Reddi Kotha, Phillip H. Kim, Oliver Alexy. «Turn Your Science Into a Business». Опубліковано в часописі «Harvard Business Review» ужовтні 2014 року. 
© 2014 Harvard Business School Publishing Corp. Distributed by The New York Times Syndicate.

Переклад та ліцензійну публікацію цієї статті українською мовою уможливила підтримка компанії EBS (Київ) та Київської школи економіки.

Сторінки5

Автори

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.