Перетвори свою науку на бізнес

Січень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
1368 переглядів

Людське тіло містить у середньому 40 літрів води, яка підтримує метаболічні процеси у ньому. Жертви опіків можуть втрачати майже 37 літрів води на день через пошкодження шкіри. Традиційне лікування постраждалих від опіків полягає у проведенні болісного хірургічного втручання, а часто і виснажливої низки додаткових операцій. Ставши свідком проведення такої процедури на фермерові, який зазнав тяжких опіків, Лін Ален-Гофман заприсяглася знайти спосіб допомогти цим пацієнтам. Після десятирічних пошуків і понад тисячі експериментів 1999 року вона запатентувала замінник шкіри на основі клітинних ліній, що походять із нормальних тканин.

Ален-Гофман тепер є генеральною директоркою і головою наукового напряму в «Stratatech», компанії, яка розробляє замінники шкіри для терапевтичних і дослідницьких цілей. Фірма володіє понад двадцятьма патентами, що діють у США і по всьому світі, а у липні 2013 року вона отримала контракт на 47 млн. доларів від Міністерства охорони здоров’я і соціяльних служб США, у рамках якого вона завершить процес отримання дозволу від Управління з нагляду за якістю харчових продуктів і лікарських засобів (FDA) на виробництво її флагманського продукту шкірної тканини «StrataGraft». Перспективи для майбутніх жертв опіків у випадку лікування «StrataGraft»-ом обнадійливі: в одному клінічному випробуванні дев’ятнадцятьом із двадцяти пацієнтів не знадобилися додаткові операції після застосування нової технології.

Це чудова історія: вчена робить відкриття і відтак засновує компанію, аби створити на його основі продукт, який рятуватиме життя. Але не всі наукові досягнення здійснюють такий плавний перехід від відкриття або винаходу до комерційного підприємництва. Зіставте досвід Ален-Гофман із досвідом Роберта Кернза, винахідника склоочисників із переривчастим режимом роботи, що їх нині використовують у більшості автомобілів. Кернз тридцять років боровся за визнання та фінансову винагороду за технологію, яку він розробив, створив і запатентував у 1960-х роках.

Кернз від початку розумів комерційний потенціял свого винаходу, тому спробував продати технологію «Крайслеру» і «Форду». Йому відмовили. Відтак 1969 року «Форд» представив авто зі склоочисниками з переривчастим режимом, а інші виробники автомобілів швидко підтягнулися у 1970-х роках. Із подивом побачивши такі склоочисники навіть на імпортних машинах, Кернз розібрав склоочисний блок, який його син купив у місцевому представництві «Мерседеса», і з’ясував, що його зроблено за тією ж технологією, яку він розробив і запатентував. Тож він подав позов до суду.

Попри наявність патенту Кернз мусив затято змагатися, аби отримати фінансову винагороду за свій винахід. «Крайслер» і «Форд» стверджували, що він не винайшов жодних нових компонентів і що будь-який експерт легко міг відтворити ті поліпшення, які він зробив. Тож винахід, із їхнього погляду, був «очевидним», що означало, що його патент недійсний.

Суди зрештою стали на бік Кернза, який у підсумку отримав 30 млн. доларів від «Крайслера» і 10 млн. доларів від «Форда», але процес відібрав купу часу та зусиль, а винагорода була значно нижча, ніж їй слід було бути у випадку технології, яку використовують у мільйонах автомобілів.

У цій статті ми дослідимо сім поширених пасток питань інтелектуальної власности (ІВ) і запропонуємо стратегії їх уникнення.

Сторінки5

Автори

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.