Перетворення Кафки

Червень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
5391 переглядів

Філософи другої половини XX століття, зокрема французькі, окреслили нові перспективи прочитання творчости Франца Кафки. Йдеться передусім про невелику книжку Жиля Дельоза та Фелікса Ґватарі «Кафка. За малу літературу» («Kafka. Pour une littérature mineure»1, 1975), а також працю Жака Дериди «Осуд. Перед законом» («Préjugés. Devant la loi»2, 1982). Літературна творчість Кафки стала для філософів джерелом, із якого вони черпали концепти для власних філософсько-критичних постструктуралістичних підходів.

Концепт «малої літератури», запропонований у праці Дельоза і Ґватарі, витворено переважно на основі його листів і щоденників. Покликаючись на окреслення «малої літератури» в самого Кафки, філософи розуміють її не як жанрове поняття (відтак, не йдеться про його афоризми, мініятюри, оповідання та листи) і не як «літературу малої мови», а як «літературу певної меншини», наприклад, євреїв у Празі, які послуговувалися мовою більшости, тобто простою «канцелярською» німецькою (до того ж Кафка перебував у подвійній меншості, якщо брати до уваги також чеську літературу). До її характерних ознак належать детериторіялізація мови, сполучення індивідуального із безпосередньо політичним, колективне зчеплення висловлювань. У такий спосіб поняття «мала література» кваліфікує не просто певні особливі літератури. На думку французьких філософів, Кафка обрав празьку німецьку мову з розрахунку на «саму її убогість» та зінтенсифікував її. Замість писати малою мовою, Кафка вигадав «мінорне» застосування великої мови. Дослідники звертаються до «Схеми характеристики малих літератур» у щоденнику Кафки та наголошують: література, як він уважав, – передує історіографії та є справою народу. Тобто мала література має колективну цінність. «Одиноке що засмучує у Кафці: коли його трактують як інтимістичного, повернутого до себе автора, втікача в літературу, як письменника самотности, вини та внутрішньої нещасливости <...>. Він є від А до Я політичним автором...» [Deleuze, Guattari, 58]. Мала література Франца Кафки має на меті «ушляхетнення та й створення можливостей для обговорення суперечностей між батьками та дітьми»3. Сімейний Едипів трикутник, як твердять Дельоз і Ґватарі, – не є індивідуальним трикутником, а політичною програмою. «Вираження не вказує ані на суб’єкт виразу як його причину, ані на суб’єкт вираження як дію цього виразу <...> Суб’єкта немає, існують лише колективні ланцюги виразів» [Deleuze, Guattari, 26; курсив в оріґіналі].

Компоненти виразу – це машинові ланцюги, виражальні та письмові машини, що утворюють ризому. Першим простим прикладом таких ризом є листи: «Листи – це ризома, мережа, павутиння» [Deleuze, Guattari, 42]. Другим прикладом ризом для дослідників є оповідання Кафки – це, як вони уважають, втеча від суб’єктивности листів, заняття на одну ніч та завжди перевтілення у мові на тварину: «Те, чим Кафка займається у своїй кімнаті – це перевтілення на тварину...» [Deleuze, Guattari, 49]. Оповідання як завершені тексти є тому детериторіялізовані, бо перевтілення автора є також свого роду подвійною детериторіялізацією у тексті: перевтіленням людини на тварину і тварини на людину. Уникнути такого перевтілення автора на тварину, тобто знайти певну метафору, якою тварина ніколи не є – це не закінчити текст. Третій зразок ризоми, «Процес», «Замок», а також «Безвісти зниклий», фраґменти або проєкти романів мають дуже комплексну ланцюгову будову, але і їх не закінчено, бо не в змозі було машинам перевтілитися на живі соціополітичні ланцюги. Це все умови творення малої літератури. Дослідники поєднують також комічне у Кафки з політичним виміром: «Ще ніколи не було автора, який був би з позиції бажання веселішим і радіснішим; автора, який у тому, що говорив, був би настільки політично і внутрішньо пов’язаний із суспільним. Усе в нього є сміхом, починаючи від “Процесу”. Все у нього є політикою, починаючи від листів до Феліції» [Deleuze, Guattari, 59]. Як засвідчили очевидці, Кафка...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі