Перепрочитання Дніпра

Лютий 2019
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
1769 переглядів

Roman Adrian Cybriwsky, Along Ukraine’s River: A Social and Environmental History of the Dnipro, Central European University Press, 2018, 248 p.

Серед чималої кількости публікацій про Україну, що з’явилися в міжнародних часописах і видавництвах за минулі п’ять років, книжка Романа Цибрівського, професора географії та урбаністики університету Темпл у Філадельфії, вирізняється принаймні тим, що вона не про війну і навіть не про політику (наскільки це взагалі можливо у книжці про соціяльну історію найбільшої, найважливішої і найзнаковішої української річки)1.

Сам автор окреслює книжку як «почасти культурну географію реґіону, почасти історію, соціологію та подорожні нотатки». У ній відбився його особистий досвід: відвідання розмаїтих місцевостей уздовж Дніпра, обширна лектура доступних джерел (українською, англійською та російською мовами) і, можливо, найголовніше — «давня любов до річок і повага до їхньої ролі в історії та до їхнього внеску в економіку і культуру народів, що живуть обіч». Дніпро справді є «осердям» української географії та великою мірою історії й ідентичности. Його значення для України, пояснює автор, приблизно таке ж, як Ґанґу — для Індії, Янцзи — для Китаю чи Амазонки — для Бразилії.

Формально Дніпро — це лише третя за величиною річка Европи (після Дунаю та Волги) i сорок восьма у світі, причому лише половина з її 2285 кілометрів припадає на Україну, тимчасом як інша половина тече через Росію та Білорусь. Проте виняткового значення вона набуває лише в Україні, саме тут Дніпро стає «національною іконою і культурним символом», «інтимно пов’язаним із культурою і душею української нації, її історією, літературою і мистецтвом». Ця особливість, ба унікальність Дніпра відкриває перед дослідником добрі можливості для представлення крізь його призму України в найрізноманітніших аспектах і ракурсах. Навіть не ставлячи собі за мету аналізувати політичні проблеми і заторкуючи їх лише мінімально, наскільки цього потребує контекст, автор мимохіть надає книжці політичної гостроти самим фактом представлення в ній українського, а не більш звичного у таких публікаціях російсько-імперського погляду на події, явища та ситуації.

Україна, як і кожна колонія, впродовж століть не мала і не могла мати власного голосу — за неї і про неї промовляла імперія. Саме Російська імперія витворила левову частку міжнародно визнаного й засвоєного «знання» про свої колонії, зокрема й Україну, надавши йому статусу «науковости» й «об’єктивности». Донедавна ніхто, крім диваків-марґіналів, навіть не намагався ставити це «знання» під сумнів — воно непохитно височіло над західним світом, надійно захищене імперським авторитетом і забетоноване місцевим «здоровим глуздом». Власне, його й сьогодні досить помітно в міжнародних медіях, а почасти і в наукових публікаціях.

У такому контексті будь-яка розповідь про Україну, що відрізняється від загальноприйнятого (імперського) канону, ризикує бути апріорі відкинута як буцімто «націоналістична» і взагалі не варта серйозного обговорення. Книжка Цибрівського не боїться такого ризику, конфронтуючи з імперським «знанням» і на мікро-, і на макрорівні: чи йдеться про назви та імена, чи про концепти й інтерпретації. Для початку автор запроваджує українські топоніми замість звичних російських. Днєпр стає Дніпром, Кієв — Києвом, Чернобиль — Чорнобилем, Запорож’є — Запоріжжям. Те саме — з іменами: Ніколай Ґоґоль з’являється під автентичним родинним ім’ям Микола Гоголь, княгиня Ольґа стає Ольгою, а князь Владімір, який 988 року начебто охрестив «Росію», стає Володимиром, який до того ж, як виявляється, не хрестив «Росії», бо її тоді ще не було, а хрестив Русь — «попередницю української держави» (принаймні не меншою мірою, ніж держави російської).

Іще більше новацій до української...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі