Переможені й переможці

Січень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
135 переглядів

З-поміж усіх бінарних опозицій, що явно чи неявно пронизують культуру, протистояння столиці та провінції є надто багаторівневим і багатозначним. Де шукати сенс життя й підвалини світобудови – в столиці чи в провінції? Чи переростає незрима, але дійсна суперечність між столицею та провінцією в антагонізм, чи виростає цей антагонізм до рівня – не більше й не менше – боротьби між Добром і Злом? І якщо так, то де ж, власне, Добро?

В численних індивідуальних долях і провінція, і столиця, траплялося, відігравали фатальну роль. Задушлива атмосфера провінції губила таланти й непересічні особистості. Але й столиця багато обіцяла, вабила далекими вогнями і – безжально нищила.

Тлумачний словник, що його уклав 1877 року Міхельсон, виводить походження слова провінція від латинського pro vicere – так називали віддалені землі Римської імперії, здобуті в результаті перемоги.

А провінціал – це також усього-навсього мешканець провінції. Словник Даля, пояснюючи, хто такий провінційний мешканець, також не надає цьому поняттю ні неґативного, ні позитивного забарвлення: провінційний – значить нестоличний. Словник Ожеґова трактує (щоправда, з позначкою уст. – застаріле) провінційний як відсталий, наївний, простакуватий і грубуватий. А словник іншомовних слів за редакцією Лєхіна (1954), також із позначкою уст., пояснює поняття «провінціалізм» як «деяку відсталість, вузькість, обмеженість поглядів, пов’язану з життям у глухій віддаленій від центру провінції».

Кому поталанило народитися в столиці, той може тішитися: життя саме вирішило за нього цілу низку матеріальних і духовних проблем. А ті, хто мав нещастя народитись у провінції, мусять найкращі роки життя витратити на завоювання столиці. Колись, у сиву давнину, переміг Центр (метрополія). Тепер перемогу в нелегкому бою здобувають провінційники, самоутверджуючись на столичних теренах, героїчно вивітрюючи з себе провінційний дух. А столичники у другому поколінні, вважаючи себе мало не спадкоємцями тих, хто закладав у цьому місті перший камінь, бурчать їм у спину: і чого вони лізуть сюди? І так тісно. Сиділи б тихо по своїх урожаївках.

Є ще й третя категорія людей, зовсім нещасних. Не маючи змоги перебратися до столиці, вони мусять до скону животіти у провінції, вдалині від нормального життя, – і лаяти столицю, де, мовляв, живуть самі нероби, що споживають легкий хліб. Попрацювали би так, як ми, тоді б знали, почім ківш лиха. Життя в провінції – не мед. Тут не до передових ідей, які літають у брудному столичному повітрі, проте не ходять поганими провінційними дорогами. Мимоволі лишатимешся і наївним, і простакуватим, і грубуватим. Поїли би столичні сноби нелегкого хліба, що його до провінційних крамниць завозять лише на свята – пролетарські та релігійні!

Столичники напівнародницького налаштування, вважаючи, що саме у провінції мешкають найкращі люди, самі до провінції нізащо не переберуться – чого б це раптом? Проте запевнятимуть, що коли десь і збереглася духовність і незіпсутість, так це у чистій душею провінції, а не в цинічній столиці.

«Але ж у столиці не тільки кращі крамниці й ресторани, там незрівнянно більше можливостей саме для духовного зростання. Там бібліотеки, театри, концертні зали, університети, наукові установи... В провінції важче зробити кар’єру, а в деяких царинах людської діяльності й просто неможливо».

На це прихильникам провінційної незіпсутості важко щось заперечити, хіба що згадати Бальзакові слова: генії народжуються у провінції, щоб померти у столиці. Але найбільше до вподоби ця сентенція славетного турця, що підкорив Париж, уродженим провінційникам, які вирушили на завоювання великих міст. Знайшовся авторитет, на який можна послатися, утверджуючи свою вищість над столичниками: за бажання Бальзакову формулу можна прочитати й так: у столиці генії народитися не можуть. І підвести під це ґрунтовну базу у вигляді чистого повітря та парного молока у провінції. А ще наголосити, як...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі