Перекусимо ґрантоїдами?

Березень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
161 переглядів

Не треба бути спеціялістом із контент-аналізу, щоби помітити, як побільшало за останні тижні у друкованих та електронних засобах масової інформації згадок про певну групу недержавних організацій, що дістали прізвисько «ґрантоїди». Йдеться про неприбуткові організації, які одержують фінансову допомогу (ґранти) від іноземних урядів у рамках міжнародно-правових угод про надання цими урядами технічної допомоги Україні.

Кількасот таких ґрантоїдів виконують проєкти в різних галузях економіки та соціяльного розвитку, проте публікації привертають увагу насамперед до організацій, які здійснюють аналіз і моніторинґ забезпечення конституційних прав громадян України, зокрема, виборчих прав і свободи слова. Міжнародні організації неґативно відгукуються про стан демократії та прав людини в Україні (згадаймо лише висновки Венеційської комісії Ради Европи щодо проєктів політичної реформи в Україні від 2000 року), отож місцеві політичні чинники трактують це як втручання у внутрішні справи України.

Особливу занепокоєність висловив на початку грудня 2003 року лідер Комуністичної партії Петро Симоненко, який забажав перевірити «відповідність практичної діяльности усіх організацій-ґрантоїдів не тільки законодавству, але й національним інтересам держави», зокрема, джерела фінансування програм, «прямо чи побічно пов’язаних з виборами». А вже 11 грудня (напрочуд оперативно, протягом одного тижня) Верховна Рада України ухвалила постанову №1376 «Про утворення тимчасової слідчої комісії з питань встановлення фактів закордонного втручання у фінансування виборчих кампаній в Україні через недержавні організації, що існують на ґранти іноземних держав», яка має зосередитися на перевірці тих самих ґрантоїдів.

Текст цієї постанови, щоправда, поміркованіший: на відміну від вимог керівника КПУ, її положення не містять прямих порушень статтей 5, 9 та 10 Копенгаґенського акту ОБСЕ 1990 року, які забороняють визнавати міжнародні контакти громадських організацій і фінансування з іноземних джерел із метою захисту і розвитку прав людини за такі дії, що порушують національні інтереси держав-учасниць ОБСЕ.

Проте сумніви щодо відповідности постанови чинному законодавству та міжнародним угодам України виникають одразу. Спробуємо зосередитися на суто конкретних питаннях:

• Які факти підлягають перевірці?

• Кого треба перевіряти?

• Які факти становлять порушення законодавства України?

• Хто може бути визнаний порушником?

• Що робити з порушниками?

Отже, почнімо з фактів. Після ухвалення Конституції України 1996 року було утворено, за офіційними даними, майже 60 тимчасових слідчих комісій Верховної Ради, що діяли на підставі статтей 85 і 89 Конституції України, а також Реґламенту Верховної Ради, який має силу закону (п. 1.0.2 Реґламенту).

 Факти, які мали розслідувати ці комісії, можна об’єднати в такі групи:

• вбивства, нещасні випадки, замахи на життя чи порушення недоторканности народних депутатів і депутатів місцевих рад (12 комісій);

• посадові порушення з боку державних службовців (11 комісій);

• порушення законодавства про інформацію та телекомунікації, факти загибелі працівників засобів масової інформації (8 комісій);

• порушення законодавства про вибори (7 комісій);

• незаконна приватизація чи порушення прав власности (6 комісій);

• незадовільний стан в окремих галузях (5 комісій);

• незаконний експорт зброї (4 комісії).

Окремо виділимо ще дві тимчасові слідчі комісії, утворені для перевірки забезпечення конституційних прав громадян, зокрема, щодо розслідування обставин подій 9 березня 2001 року та 16 вересня 2002 року (акція «Повстань, Україно!»).

Всі тимчасові слідчі комісії призначалися на підставі конкретних подій чи фактів, які вже сталися, або для перевірки обставин, що склалися до утворення таких комісій. Цікавим винятком є слідча комісія з питань реалізації виборчих прав громадян, утворена за п’ять...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі