Передвиборні рефлексії майже гуманітаря

Квітень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
70 переглядів

За останній рік усі ми помудрішали. В усіх поменшало ілюзій – навіть у тих, хто до мрійництва й не був схильний, хто й на гребені ейфорії від перемоги Майдану чітко розумів: найскладніше – попереду.

Каюся: чимало ілюзій мав і я. Знав про серйозні персональні тертя (це найлагідніше означення, яке я можу дібрати) між окремими чільними фігурантами Майдану, – але сподівався, що в ім’я спільної мети ці тертя можна відсунути на другий план. Розумів, що Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко – прибічники абсолютно різних (у стратегічній перспективі – взаємозаперечних!) сценаріїв розвитку української економіки. Але вважав, що на короткий перехідний період до парламентських виборів, коли головним завданням стане наведення елементарного порядку, ці розбіжності не стануть критичними...

А тому Ющенкове рішення призначити Тимошенко прем’єром, Порошенка – секретарем РНБО та Зінченка – держсекретарем сприйняв хоч і без особливого захвату, але з розумінням. Адже президент мусив виконати свою обіцянку, дану ще під час формування коаліції «Сила народу» в липні 2004-го. І не пообіцяти цього він не міг: такою була категорична вимога Юлії Тимошенко. Інакше вона рушила б у виборчі перегони самостійно, й хоча, звісно, не мала шансу ані перемогти, ані навіть вийти до другого туру, результати їх могли би бути зовсім інакші: на тлі взаємопоборювання в таборі опозиції різко зростали шанси Януковича.

Починалося все торік у лютому ніби блискуче – з понад 60-відсоткових рейтинґів довіри до нової влади. Навіть частина тих, хто підтримував лідера «донецьких», хотіли вірити: нарешті їхнє вбоге життя зміниться на краще. Здавалося: нова влада має невичерпний запас електоральної міцности. Дехто з експертів почав був навіть говорити про небезпеку появи в ющенківсько-тимошенківській Україні авторитарних тенденцій, властивих путінській Росії, де всі опитування стало демонструють захмарні рівні підтримки президента.

Проте вже в березні пролунав перший «дзвіночок»: секвестр бюджету2005. Успадкувавши від попередників 32-мільярдну «діру» й маючи безпрецедентний рівень довіри громадян, влада цілком могла би закликати людей зрозуміти: всього й негайно не буває, тепер найголовніше – оживити економіку, бо тільки вона є основою сталого добробуту. Але уряд Юлії Тимошенко вирішив піти іншим шляхом. Разом із латанням уже згаданої велетенської «діри» одномоментно й часом рвучко зростали пенсії, стипендії та різноманітні соціяльні виплати. Задля забезпечення цього закрутили податковий прес (особливо щодо дрібного й середнього бізнесу – соціяльної бази Майдану!), скоротили витрати на вітчизняну науку (якій уряд Януковича вперше за роки незалежности виділив дещицю на обладнання) та зліквідували пільговий режим для деяких важливих для держави виробництв, для залучення інвестицій та для впровадження інновацій.

Наслідки не забарилися. Назву навмання лише деякі: в Україні перестали складати кілька відносно дешевих і доступних марок автомобілів, «лягли» технопарки (що єдині більш-менш послідовно забезпечували впровадження «високих технологій»), різко скоротився приплив інвестицій (навіть порівняно з похмурими часами «антинародного режиму») і суттєво сповільнилися темпи зростання ВВП.

Фахівці застерігали: впродовж 2000–2004 років українська економіка в основному вичерпала можливості «відновлювального розвитку». І сьогодні перед нею постала дилема: поміж розвитком за високотехнологічним, інноваційним, наукомістким сценарієм або ж стаґнацією та занепадом. Уряд Тимошенко, прагнучи здобути передвиборні симпатії малозахищених верств (саме це зовсім нещодавно справедливо ставили на карб Януковичу!), зробив упродовж семи місяців своєї роботи дуже багато, аби, зліквідувавши будь-які стимули до інноваційної діяльности, поховати саму можливість переходу до високотехнологічного сценарію. Тим часом, на щастя, конкурс «Евробачення» відволік гуманітарного віце-прем’єра Миколу Томенка від виконання плану зліквідувати НАН України й розпорошити її інститути між...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі