Пастки посткомунізму

Вересень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
11
1415 переглядів

Борис Буден, Зона переходу. Про кінець посткомунізму. Переклала з німецької Неля Ваховська. Київ: ВТС ПРИНТ, 2013 (Видавничий проєкт «Медуза»).

«Комунізм розпався, наче картковий будиночок», – так розпочала книжку, присвячену посткомунізмові, польська інтелектуалка Ядвіґа Станішкіс. Система, яка здавалася незламною (чи принаймні видавала себе за незламну), виявилася нестійкою будовою і якоїсь миті розсипалася. Але найцікавіше розпочинається після цього «розпаду»... Починається справжня робінзонада. У книжці Бориса Будена, яка є основним предметом розгляду в цій статті, постать «посткомуністичного Робінзона» з’являється аж наприкінці. Але його вихід на сцену цілком очікуваний: від самого початку ми зустрічаємося із особливою «зоною», яку слід дослідити (якщо це не «острів», відмежований від решти світу, то «півострів», аби з «великої землі» Робінзонові могли доправляти «карґо» із брендовими речами, на яких завжди зосереджує увагу око камери під час телевізійних шоу із серії «останній герой»). Поступово просуваємося цією територією, що скидається на «зону» із фільму Андрєя Тарковського «Сталкер»; як і головний герой цієї кінострічки, кидаємо поперед себе нехитрий пристрій із гайок, зав’язаних бинтиками, аби бачити якісь орієнтири. І постійно маємо відчуття, що ми обов’язково зустрінемо Робінзона, бо насправді кожен із нас якоюсь мірою є ним, маючи досвід посткомуністичної робінзонади.

Борис Буден – філософ і культуролог, що походить із Хорватії, а тепер мешкає в Берліні. Свого часу він був громадським діячем колишньої Юґославії і редактором незалежного журналу «Arkzin». Книжка «Зона переходу» побачила світ в одному із німецьких видавництв 2009 року. Це рік невипадковий. По-перше, минуло двадцять років від падіння Берлінського муру, що є нагодою зробити ревізію пройденого посткомуністичного шляху. По-друге, Борис Буден згадує про страйк студентів філософського факультету університету в Загребі, який відбувся 23 квітня 2009 року. Студенти вимагали скасувати оплату за навчання. Але найзначущішим у цьому протесті стало свідчення появи нового покоління, яке не оглядається на минуле, а дивиться в майбутнє. Зрештою, цим студентам і присвячено «Зону переходу».

Попри те, що в підтитулі книжки згадано «кінець посткомунізму», йдеться радше про образ бажаного, хоча й такого, що виявляє свої ознаки в дійсному. Буден не констатує кінця, а скорше робить аналіз явищ, які цей кінець заперечують. Така стратегія розібратися із посткомунізмом насправді долає його й окреслює контури і можливості життя після (або навіть без) посткомунізму. Для прикладу, якщо звернемося до наших реалій, то руйнування пам’ятника Лєнінові в Києві можна сприймати як одну із символічних подій закінчення епохи комунізму в Україні. І водночас ця подія засвідчує нашу глибоку вкоріненість у посткомуністичну реальність із її патологічною (навіть у чомусь архаїчно-містичною) силою комуністичних ідолів та бажанням розправитися з ними. Водночас Евромайдан вивів на вулиці нове покоління студентів (таких самих, яким присвятив книжку Борис Буден), які не оглядаються в комуністичне і навіть у посткомуністичне минуле, а дивляться в майбутнє.

Отож слід зосередитися на низці питань, які можуть прояснити нам ситуації в «зоні переходу». По-перше, варто замислитися: що ж таке посткомунізм? У Буденовій книжці домінує теза про те, що посткомунізм – це не якийсь особливий і окремий історичний період, що має перехідний характер. Себто, можемо додати, він не є якимось новим середньовіччям (хоча його «пост-» і може натякати на певну перехідність та середньовічність, особливо якщо згадати зауваги Умберто Еко, який стверджує, що постмодерн «відкриває» нове середньовіччя). Зрештою, і з постмодерном зіставляти посткомунізм слід доволі обережно, адже твердження, що він «перетинає межі і долає рови», не зовсім виправдане. Тут радше є суперечність: посткомунізм починається із руйнування...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі