Параісторичне значення фольклору

Березень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
107 переглядів

Олександр Галенко, «Сороміцька історія», Критика, 2003, ч. 9.

Юрій Мосенкіс, «Работоргівля як прототип весільного обряду», Критика, 2003, ч. 11.

Завжди цікаво читати історичні праці, де аналізовано фольклорні твори: тебе може очікувати відкриття, що, наприклад, не тільки Ілля Муромець, а й Змій-Тугарин і навіть Соловей-розбійник – це лише трошки гіперболізоване зображення цілком реальних історичних осіб, із певними датами народження та смерти. Однак чи варто забувати, що фольклор – це художня історія, паралельна історія, параісторія, якщо хочете. Навіть так звані «історичні пісні» – насправді аісторичні, й Іван Грізний у цих творах – зовсім не реальний правитель Московської держави.

Факт – кумир історика, а для авторів фольклорних творів він – лише поштовх для висловлювання заповітних мрій, почуттів, сподівань. Що точніше відображає дійсність – правда факту чи правда художнього образу – давнє та спірне питання. Проте здається безспірним: історик мусить поводитися з фольклорними творами дуже обережно, розуміючи всю міру умовности того, про що йдеться, і не поспішати з висновками.

Стаття Олександра Галенка «Сороміцька історія» вельми цікава як широтою охопленого матеріялу, так і сміливістю підходу до питання про работоргівлю як такий собі бренд, таку собі улюблену справу давніх слов’ян, що обумовила начебто і їхне наймення.

Власне, розгорнутий відгук мовознавця та культуролога Юрія Мосенкіса («Критика», 2003, ч. 11) вніс серйозні корективи до запропонованої концепції. Тому повторюватися не будемо, а зупинимося лише на одному розділі, де Галенко наводить пісню «Наїхали купці з Холма», що її співали у першу шлюбну ніч, одразу після того, як молодий стуком у двері комори сповіщав про здійснення дефлорації дружини:

Наїхали купці з Холма,

А питали: по чому вовна?

Чорна вовна –

По червоному сповна,

А білая вовна –

По золотому сповна.

Руно на руно клали,

В середині дірки шукали.

Тицю-тицю у білу вовницю,

Утрапили червону криницю.

Без проблем розкодувавши досить прозорий текст, автор робить несподіваний висновок: «Якісь асоціяції із женихом були б виправдані, якби про купців не говорилося у множині. Отже, залишається розуміти купців як їх названо, а враховуючи їхній товар і дії – работоргівцями». І далі пішов ланцюжок «разючих» доказів того, що Холм – це Новгород, а ніяк не добре відомий західним українцям (а саме на заході України, скоріш за все, записано цей текст) Холм, оскільки, бачте, «про якусь особливу роль польського міста Хелм (Холм) у работоргівлі нічого не відомо...». З таким же успіхом, прочитавши текст весільної пісні:

Гойна да гойна!

Що в Краковє война:

Усє дзєвки яловіци,

Только єдна дойна1, –

можна «серйозно» досліджувати питання: а про яку, власне, війну йде мова?

Та чи варто обрядові тексти, що були створені для відповідного ритуалу й оспівували певну подію, виривати з контексту задля підтвердження думок про нашу «сороміцьку історію»?

Пана історика збила з пантелику множина. І дарма. Пісня описує процес коїтусу, і, вибачте, це не груповий секс і аж ніяк не насильство купчиків. А до работоргівлі це взагалі не має ніякого стосунку. І з Холма чи не з...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі