Парадокси української модернізації

Листопад 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
36 переглядів

Богдан Кравченко. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX століття. – Київ: Основи, 1997.

На звороті обкладинки книжки Богдана Кравченка поміщено фотографію автора. Об’єктив схопив його тієї миті, коли він, сидячи в кріслі, щось доводить невидимому співбесідникові. Книжкові полички позаду натякають на інтелектуальний характер розмови. Розведені великий і вказівний пальці піднятої руки ніби показують, що мова йде про певний процент, частку, або пропорцію.

Якщо збіг фотографії на обкладинці зі змістом книжки не випадковий, можна привітати художника-оформлювача з уміло досягнутим ефектом. Бо головні арґументи книжки – кількісні: цифри, відсотки, статистичні таблиці покликані показати існування залежності між соціальними змінами та ростом національної свідомості українського населення протягом двадцятого століття.

Тому, хто знайомий з історією розвитку гуманітарних і соціальних наук у цьому столітті, досить легко буде помістити Кравченкову книжку в ширший академічний контекст: вона належить до так званої другої хвилі праць про націоналізм. Першу хвилю (і саме дослідження націоналізму як окремої галузі гуманітарних і суспільних наук) започатковано в першій половині нашого століття. «Хресні батьки націоналізму» – так називали авторів цієї хвилі – трактували його передусім як нову політичну доктрину, що виникла в Західній Європі під впливом ідеології Французької революції та романтизму, а згодом розповсюдилася по всіх континентах завдяки свідомим зусиллям політичних режимів й інтеліґенції. Оскільки націоналізм ототожнювався насамперед з ідеями, то й дослідження велися насамперед у галузі інтелектуальної історії (history of ideas), і тепер їх легко впізнати по тому, як щедро їхні сторінки всіяно цитатами з праць національних ідеологів чи з політичних програм національних рухів. (Якщо хочете скласти уявлення про цю хвилю, візьміть до рук двотомник історичних есеїв Івана Лисяка-Рудницького – він вийшов у видавництві «Основи» 1994 року.)

У працях нової, повоєнної хвилі, цитати було замінено цифрами підрахунками кількості національних діячів із тим чи тим соціальним статусом, показниками рівня їхньої освіти, поширення друкованої продукції тощо. Ці зміни сталися внаслідок того, що в дослідженнях націоналізму почали застосовувати методику софістикованішого соціологічного аналізу. Бо теоретики нової хвилі наголошували на існуванні глибинного зв’язку між процесами модернізації суспільства та націєтворення. Нації, на їхню думку, були продуктом великої трансформації переходу від аґрарного, малоосвіченого та маломобільного суспільства до зурбанізованого, писемного й соціально мобільного.

Поява нових, «модернізаційних» – у прямому й переносному значенні – теорій викликала справжню революцію в дослідженні націоналізму. В українській історії XX століття їх започаткувала, одночасно ставши найбільшим проривом модернізаційної школи, монографія Богдана Кравченка (1985). Працюючи в руслі тієї самої традиції, що й теоретики «модернізаційних» теорій, Кравченко показав, що слабкість українського руху на початку XX століття була пов’язана з недопредставленістю у стратегічних секторах політичного, економічного та культурного життя України. Радянське керівництво впродовж 1920–1970-х років з одного боку змодернізувало українське суспільство, привівши до появи української адміністративної еліти, технічної інтеліґенції та інших соціальних груп, яких бракувало у XIX столітті, а з іншого – шляхом терору й русифікації свідомо перешкоджало просуванню українців угору соціальною драбиною, тим самим сіючи зерно майбутнього українсько-російського національного конфлікту.

В пострадянській Україні нерідко чути скарги на соціальну упослідженість українців порівняно з росіянами. Але партії та групи, що є речниками таких поглядів, знаходять мало підтримки навіть серед національно свідомих українців. І річ не в тому, що така соціальна скривдженість є, мовляв, вигадкою....

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі