Папа, який побував в Україні

Листопад 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
57 переглядів

До візиту папи римського Івана Павла II в Україну, що відбувся наприкінці червня, в українському суспільстві поставилися дуже по-різному. Хтось сприйняв його як «момент істини», когось він лишив байдужим, когось обурив, а ще інші використали його зовсім не з «божеською» метою. Але в кожному разі подія викликала великий суспільний резонанс, у тому числі мас-медійний.

Автори присвячених їй публікацій порушували досить широке коло питань: хто такий папа римський і з якою метою він приїхав в Україну? Які наслідки матиме його візит для України як держави, її політичної еліти, її релігійного життя (тобто, чи настане міжконфесійний мир) та українського суспільства в цілому? Хто зацікавлений у цьому візиті насамперед український народ, українські віруючі, українська влада чи сам папа? Які події супроводжували візит, якими були рівень його організації та його зовнішня атрибутика (тобто, чим він був «цікавий» для пересічного громадянина)?

Розгляд такої теми вимагає передусім систематизувати способи висвітлення візиту Івана Павла II в українській пресі, тобто окреслити провідні соціокультурні дискурси.

Основні критерії, за якими визначено коло дискурсів і здійснено дискурсну кваліфікацію конкретних матеріалів, були такі:

– характер оцінки візиту папи римського в Україну (позитивна неґативна, поміркована категорична тощо);

– панівний ракурс (чи ракурси) висвітлення: релігійний, етичний, політичний, зовнішньоатрибутивний тощо;

– спосіб «експлуатації» теми: чи є візит основним об’єктом уваги дописувача а чи лише пагодою порушити якусь іншу тему.

Взято до уваги також:

– громадянську та соціокультурну позицію, що стійко асоціюється з особою автора, а коли він маловідомий йот партійну чи конфесійну належність;

– світоглядну, політичну, релігійну чи соціокультурну позицію, відбиту в дописі;

– ступінь масовості видання (визначений передусім його тиражем), а отже, і міру виливу на громадську думку;

– жанр публікації (аналітичний огляд, репортаж, фейлетон, «екзистенційний есей» тощо);

– образно-драматургійні та стилістичні особливості тексту.

Треба також зазначити, що інтенсивне взаємопроникнення, імиліцитна «взаємоприсутність» порушуваних у дописах проблем і ракурсів їх висвітлення помітно ускладнювали задуману класифікацію. Скажімо, ті автори, які зосереджувалися на теологічних питаннях, неодмінно зверталися й до етичних, а торкнувшись етичних, неминуче виходили на проблему «етика влади», а отже – на політичні проблеми. Так само, порушуючи духовні питання, не оминали і їхнього світського, «мирського» резонансу – і навпаки.

Теологічний дискурс

Досить парадоксальним є те, що власне релігійні, теологічні проблеми, незважаючи на найбезпосереднішу зверненість цього дискурсу до розглядуваної теми, представлено в пресі значно меншою мірою, ніж політичну або етичну проблематику. Ба більше, його речники також не цілком вільні від політики. Показовий у ньому плані історико-аналітичний нарис Сергія Моїсеєва «Великий розкол» у харківській газеті «Тайны века» (2001, ч. 8*). Досить докладно описавши відмінності між основними догматами й елементами обряду православ’я та католицизму, автор торкається історії взаємин двох конфесій, громадської діяльності Івана Павла II, і небавом із релігійних рейок перестрибує на політичні. Згадуючи про те, що папа підтримував польських антикомуністів, Моїсеєв пише: «Враження таке, що він [папа] старається зреалізувати якийсь план». (!)

Етико-релігійний дискурс

Його речники спрямовують головну увагу на питання моралі: особистої, суспільної, можновладної. Для них Папа Римський не лише духовна особа, але й уособлення найвищих чеснот Добра, Любові, Справедливості й Злагоди. Але,...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі