Пам’ятка попсованої науки

Березень 1999
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
62 переглядів

Мала енциклопедія етнодержавознавства. – Київ: Генеза; Довіра, 1996.

Ці нотатки не варто сприймати як докладну рецензію чи огляд. Головним мотивом їхньої появи стало сподівання компенсувати гонораром за публікацію свої витрати на книгу, про яку в них ітиметься. Тоді вона коштувала 35 гривень, – краще б я на них купив памперси для свого маляти. Хочу застерегти, що гіркота спогадів про змарновані гроші (і час – я все-таки прочитав чималу її частину) позначилася на моїх міркуваннях – необ’єктивних, упереджених і поверхових.

Отже, почнімо. І почнімо з назви. На обкладинці читаємо: «Мала енциклопедія етнодержавознавства». Й одразу починаються неконструктивні сумніви. По-перше, не «мала»: величезна паперова цеглина в «солідній» обкладинці скидається на середньовічну інкунабулу, щось на зразок писань Іоанна Златоуста або кодекса Наполеона, за допомогою якого ажани полюбляли вбивати в голови впертих злочинців віру в непорушність законів. По-друге, явно не «енциклопедія»: можна було б назвати це «енциклопедичним словником», – так роблять упорядники, не вражені радянською (чи пострадянською?) мегаломанією, – але зміст не відповідає і такій формі. В книжці є й суто енциклопедичні гасла, написані фахівцями справді високого рівня, але вони явно поступаються кількісно уривкам із текстів політиків, ідеологів, публіцистів, дилетантів, просто графоманів тощо, і саме ці тексти в будь-якому разі не належать до аналітично-наукових досліджень або відповідних узагальнень. Те, що має назву «енциклопедії», насправді – досить строката суміш наукових статей, публіцистики, фраґментів ідеологічних розробок, політичних програм, офіційних документів, праць «класиків» тощо. Можна було б назвати це хрестоматією, але тоді виникає питання, чи може претендувати на «хрестоматійність» те, що зібрано під назвою «етнодержавознавство»?

Цей термін з’явився в ужитку не так давно і, мабуть, на думку його автора Юрія Римаренка, відображає значне й багатоосяжне наукове явище, яке вже потребує чогось не меншого за енциклопедію. Історію виникнення «етнодержавознавства» розповідає сам керівник авторського колективу «Енциклопедії»: спочатку колектив «п’яти академічних установ НАН України» підготував і видав «синтетичну працю» під назвою «Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії». Рецензенти, зауважує Римаренко, були одностайні (як приємно!) в тому, що цей словник «дав концептуальні відповіді». Книжка стала «бібліографічною» (чим саме, не написано, очевидно, друкарська помилка), і тоді, пише Римаренко, авторський колектив «пішов по іншому шляху» (видно, ходити «іншим шляхом» уже стало звичним) – і «підготував нову книгу, в якій дослідив етнонаціональну сферу під іншим, новим кутом зору – етнодержавознавчим». Саме цей «кут зору» став в «Енциклопедії» з другорядного головним. 1997 року вийшов її «адаптований» варіант, цього разу з наличкою «навчального посібника» й назвою «Основи етнодержавознавства». Отже, зроблено ще один крок на шляху леґітимізації того, що Юрій Римаренко називає «новою наукою». Є «енциклопедія», є «навчальний посібник» – хто заперечить, що «етнодержавознавства» як «науки» не існує?

Хоча це й важко (бо не надто цікаво), спробуємо висловити застереження щодо фундаторських претензій п.Римаренка, який вважає «етнодержавознавство» «новою наукою (дисципліною)». Попередня його книжка, фраґменти якої можна знайти також і в «Енциклопедії», сповіщала з обкладинки: доктор, академік УАПН, лауреат і т.ін. Ю.І.Римаренко «започаткував новий напрям наукових досліджень – етнодержавознавство». Скромно, коротко і зрозуміло. Та видно, «муки творчості» не давали спокою, і «напрям» перетворився на «науку».

Вдаватися до розлогих коментарів із приводу того, що термін «етнодержавознавство» виглядає аморфним, еклектичним і штучним, передусім із методологічного погляду, – означає надавати цим міркуванням характер наукової дискусії і, відповідно, визнавати претензії новоявленого...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі