Пам’яті Соломії Павличко

Січень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
63 переглядів

And therefore never send to know

for whom the bell tolls; it tolls for thee

John Donne

Вістка про трагічну, зловіщу у своїй безглуздості смерть Соломії Павличко облетіла весь світ із миттєвістю інтернету; в Торонто й Едмонтоні, у Кембриджі й Мельборні про це дізналися раніше, ніж дехто в Києві. Проте для її численних друзів і колеґ, студентів, читачів і шанувальників та вістка, чи рано почута, чи пізно, була й залишається скоріше поганим сном, ніж дійсністю. Людина, яка щойно тепер була поруч, яка уособлювала дієвість, життєрадісність, гумор і здоровий глузд, а понад усе, мабуть, перспективність нашого культурного життя, раптом відійшла від нас. Дуже боляче й важко з тим примиритися.

Соломія Павличко поєднувала в одній особі чимало творчих функцій – науковця-дослідника, професора-викладача, автора, тонкого перекладача з англійської та організатора видавничої справи. До всіх тих ролей вона приносила особливу енерґію, почуття стилю та смаку й актуальність. Соломія була від самого початку членом редколеґії нашої «Критики» та цінним автором. На її співучасть, дотепну пораду й поміч завжди можна було розраховувати. Але треба дивитися на неї таки в ширшому контексті.

В сучасній українській гуманістиці дуже мало людей, які так упевнено, гармонійно й переконливо вписувалися б і в вітчизняний, і в західний наукові контексти. Для україністів і українських гуманітарників у Північній Америці, зокрема в Українському науковому інституті Гарвардського університету, Соломія Павличко була еталонним зразком сучасної, розкріпаченої, абсолютно повноцінної та передової української науки. Щоразу, коли доводилося планувати якусь спільну літературознавчу або культурологічну акцію, ім’я Соломії Павличко обов’язково звучало в першому плані. Її виклади в Гарвардському університеті, її публікації в американських та інших західних виданнях, численні виступи на наукових конференціях дозволяли нам пишатися досягненнями нового покоління українських літературознавців і дивитися з надією на його перспективи.

Її втрата залишає нам глибоку прогалину та глибокий смуток. Ми передаємо її опечаленій сім’ї наші най щиріші співчуття. Нашим завданням залишається гідно вшанувати її пам’ять і далі наполегливо розвивати ту справу, якій вона присвятила стільки сил.

За редакцію, Григорій Грабович, головний редактор

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі