Пам’яті Михайла Москаленка

Квітень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
181 переглядів

Освічені українці, котрі ще не втратили інтересу до світової літератури, знають Михайла Москаленка як перекладача західноевропейської поезії, головно французької та іспанської. Але небагато хто усвідомлює те, що його доробок належить до вершин українського поетичного перекладу, а сам він – до найбільших його майстрів, як Борис Тен, Микола Лукаш, Григорій Кочур. Кажу це з усією переконаністю і з усвідомленням втрати, якої зазнала українська культура.

Чи не найприкметніша риса Москаленка-перекладача в цьому колі – це його тяжіння до інтелектуальної поезії, до «важких поетів», важких не так складністю, сказати б, «зовнішньої форми», як семантико-вербальною структурою віршів, що важко переноситься в іншу мовну стихію. Перекладацький доробок Москаленка обширний і розмаїтий, але найзначніша його частина – це повний переклад поетичних творів Стефана Малярме, Поля Валєрі, Сен-Жон Перса (зазначу мимохідь, поетів, «найважчих» в означеному вище сенсі), «Квіти зла» Шарля Бодлєра (у співпраці з Дмитром Павличком), вибране Поля Елюара та сюрреалістичний цикл Федерико Ґарсії Лорки «Поет у Нью-Йорку». Він не любив роздрібнюватися у своїй перекладацькій праці, перебігати від одного поета до іншого, – він зосереджувався на обраних, глибоко й надовго входячи в духовий і поетичний світ кожного з них.

Задум повного перекладу одного з його обранців, Лорки, виник у Москаленка давно, на цю тему ми говорили з ним не раз іще десь на межі 70–80-х років. Свого роду підступами до реалізації цього задуму були й згадуваний поетичний цикл «Поет у Нью-Йорку», і том драматичних творів Лорки (1989), і повністю, від перекладу до приміток, підготовані «Думки про мистецтво» (1975) цього поета, і публікації перекладів його окремих поезій. Відтворення Лорки рідною мовою Москаленко від самого початку мислив як творче змагання з Миколою Лукашем, до якого ставився із великою шанобою, підготувавши найповнішу збірку Лукашевих поетичних перекладів «Від Боккаччо до Аполлінера» (1990) й супровівши її передмовою; але були вони поетами різних шкіл і різного стилю, і Лукашевих перекладів Лорки Москаленко не сприймав, уважав їх фольклоризованими на український лад і неквапливо готував видання свого, на його думку, адекватнішого «українського Лорки». Обговорюючи цю проблему, ми погоджувалися в тому, що, на перший погляд ніби фольклорні, поезії «Канте хондо» й «Іспанського романсеро» насправді за своєю семантикою і підтекстами далеко відходять від фольклору, перетинаються з мітологією, в них оживають мітомислення і мітотворчість. Згодом Михайло не раз говорив, що працює над Лоркою, але не знаю, на якому етапі його роботу обірвала смерть...

В останнє десятиліття Михайло Москаленко дедалі більше цікавився ще одним великим поетом ХХ століття, повністю іґнорованим в СРСР, – Полем Кльоделем, видрукував переклади окремих його поезій. Певний час, десь років шість чи сім тому, говорив про намір видати збірники перекладів трьох великих французьких поетів минулого сторіччя: Валєрі, Кльоделя й Елюара. З цієї трійки випав Кльодель...

Чимало Москаленкових перекладів не опубліковано з різних причин, але найбільше він потерпав від того, що ніяк не міг видати двотомної білінґви «Антологія французької поезії ХIХ–ХХ століть», на яку він, за власними словами, «вбив три роки» (було це в другій половині 1990-х). У ній представлено 125 французьких поетів, чимало з них – досить значними добірками, і чимало раніше не перекладених українською. Добру частину антології (а надто другого її тому, присвяченого ХХ століттю) становлять переклади самого Москаленка. Французьким антологіям у нас не щастить фатально: першу комуністичний режим проскрибував на межі 20–30-х років, друга, підготовлена на межі 60–70-х років, не вийшла через арешт одних її учасників (Світличного та Стуса) і заборону друкувати інших (зокрема, Кочура й Лукаша), третя ледве не стала жертвою фінансово-економічного хаосу вже в незалежній Україні, – але цю третю, Москаленкову, конче треба видати, і чимскоріше!...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі