Пам’яті Анатоля Перепаді

Квітень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
108 переглядів

Анатоль Перепадя (23 серпня 1935 – 9 червня 2008)

11 червня 2008 року ми прощалися з Анатолем Перепадею. Трагічно загинув великий письменник, великий перекладач французької та італійської літератур, який подарував українському читачеві тисячі й тисячі сторінок Пруста, Камю, Монтеня, Екзюпері, Бальзака, Кльоделя, Раблє, Жарі, Паскаля, Моріака, Макіявелі, Петрарки... Не знаю, чи є ще хтось, хто транслював би французьку літературу в іншу мову в таких масштабах, як це робив Анатоль Перепадя. Французький орден «Академічні пальми» став визнанням того масштабу.

Важко навіть уявити, що все це зробила одна людина. І як зробила! То був велетень українського перекладу – поруч із Миколою Лукашем та Євгеном Поповичем, Маром Пінчевським і Михайлом Москаленком... Недарма переклад «Дон Кіхота», що його не встиг завершити Микола Лукаш, закінчив саме Анатоль Перепадя. Почитайте цей текст, їхній спільний подарунок українському читачеві: один геній продовжив іншого, дослухаючись до музики побратима.

Пам’ятаю, як на обговоренні у Французькому культурному центрі перекладу Монтеневих «Проб» якийсь дбайливець, заклопотаний словниковою чистотою мови (звісно, за радянськими чи пострадянськими нармативами) домагався від пана Анатоля відповіді: якими словниками він користується? Перепадя відповів, що перечитує Шевченка та Франка, Лесю Українку та Коцюбинського, і кращих зразків української мови не знає. Сучасні перекладачі, я певен, додадуть до цього списку й Анатоля Перепадю. Про мову його та Миколи Лукаша Євген Сверстюк сказав так: «Ми розуміли, що їхні тексти і стануть розвитком словників української мови». І не зайвим буде знову нагадати: підрадянські перекладачі – то були більше, ніж перекладачі; завдяки їм світове письменство говорило мовою українських письменників, чий голос нещадно душила цензура.

Анатоль Перепадя належав до когорти шістдесятників-дисидентів – тих, хто за темних часів історії забезпечив тяглість української ліберальної культури. Він поширював самвидав і допомагав засудженим, не йшов на моральні компроміси із владою, зберігаючи людську гідність. Я певен, що про це ще розкажуть у спогадах його друзі.

Я і мої колеґи у видавництві «Дух і Літера» мали щастя співпрацювати з паном Анатолем в останні роки, аж до його трагічної смерти. «Мені добре з вами працювати», – казав він, пропонуючи нові й нові переклади. І ми раділи з того, усвідомлюючи, хто з нами поруч. Тексти, які нам приносив Анатоль Перепадя, були досконало опрацьовані. Не пам’ятаю випадку, щоби він порушив строки угоди: для нього це було неприпустимо.

Останнім зобов’язанням Анатоля Перепаді перед українською культурою, яке він встиг виконати, став переклад Паскалевих «Думок». Сподіваюся, восени ця книжка дістанеться до читача.

Він був одним із наймолодших – за духом, найоптимістичніших наших авторів. Як він тішився з доброї верстки чи вдалого дизайну книжки! Він радів життю, і це відчувалося в усьому: у відкритій, ніби в дитини, посмішці, доброзичливих діялогах, увазі до думок колеґ...

Та, мабуть, найбільше він радів із того, що перекладав-писав тексти великої літератури, і стільки ще хотів перекласти й написати...

Ми часто чуємо розмови про европейський шлях сучасної української культури і так мало маємо будівничих цієї дороги. Один із них, один із найбільших і найталановитіших европейців української культури, Анатоль Перепадя, на жаль, передчасно закінчив свій земний шлях. Нам залишилися ім’я ітексти, івони залишаться назавжди.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі