Останній розділ

Липень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
487 переглядів

У першому розділі свого роману «Якщо подорожній однієї зимової ночі», написаного 1979 року, Італо Кальвіно знайомить читача з персонажем (звуть його «Ти»), який щойно зайшов до книгарні з наміром купити один примірник нещодавно виданої книжки Італо Кальвіно «Якщо подорожній однієї зимової ночі».

Уже на вітрині книгарні ти зауважуєш обкладинку з потрібним тобі заголовком. Прямуючи на цей маяк, ти прориваєшся крізь густі лави Книжок, Яких Ти Не Читав, а вони хмуро зирять на тебе з шаф та стелажів, намагаючись тебе залякати. Але ти знаєш, що не повинен перед ними пасувати, що серед них — гектари й гектари Книжок, Яких Можна Й Не Читати; Книжок, Написаних Не Для Того, Щоб Їх Читали; Книжок, Які Ти Вже Прочитав, Навіть Не Розгортаючи, Бо Вони Належать До Категорії Тих, Що Були Прочитані Ще Перед Тим, Як Їх Написано. Так ти подолав перший оборонний рубіж, і на тебе накинулись орди Книжок, Що Їх Ти Неодмінно Й Охоче Прочитав Би, Якби Мав Більше Життів, Та, На Жаль, Життя Тільки Одне. Ти обходиш їх швидким маневром і стикаєшся з армією Книжок, Що Ти Збирався Прочитати, Але Спочатку Треба Було Прочитати Інші; Книжок Надто Дорогих, Які Ти Сподівався Купити, Коли Їх Виставлять На Розпродаж За Півціни; Книжок, Таких Самих, Як Вищеназвані, — Коли Їх Видадуть У Дешевому Кишеньковому Форматі; Книжок, Що Їх Можна Спробувати В Когось Позичити; Книжок, Що Їх Усі Читали, А Тому Можна Вважати, Що Й Ти Їх Читав. Відбивши ці атаки, ти опиняєшся перед фортецею, де тримають оборону 

Книжки, Що Ти Вже Давно Запланував Прочитати, 

Книжки, Що Їх Ти Роками Шукав І Не Міг Знайти, 

Книжки, Пов’язані З Чимось, Чим Ти В Даний Час Займаєшся, 

Книжки, Що Ти Хотів Би Про Всяк Випадок Мати Під Рукою, 

Книжки, Що Їх Можна Відкласти На Потім І Прочитати, Можливо, Влітку, 

Книжки, Яких Тобі Бракує, Щоб Поставити Їх Поряд З Іншими

Книжками В Твоїй Шафі, 

Книжки, Що Викликають Раптове, Нестримне Й Не Зовсім Виправдане Зацікавлення.

І от, коли тобі вдалося скоротити безмежне число твоїх супротивників до певної цифри з великою, але бодай скінченною кількістю нулів, тобі й далі не дають перевести подих, наскакуючи з засідки — Книжки, Прочитані Так Давно, Що Можна Було Б Їх Перечитати, а з ними й Книжки, Що Ти Завжди Вдавав, Ніби Читав Їх, А Тепер І Справді Час Їх Прочитати.

(Переклад Романа Скакуна.)

Одну з книжок, що їх варто додати до твоєї бібліотеки, написали Родерик Кейв і Сара Аяд під вельми привабливою назвою — «Історія книги у ста книжках» (Британська бібліотека, 2014). Та не дай ввести себе в оману: сто згаданих тут книжок, як зазначено в назві, збираються розповісти історію книги, а не історію чи історію ідей через книжку. Так що це не одна з тих Книжок, Які Вказують Тобі, Щό́ Ти Повинен Був Прочитати І, Можливо, Усе Ще Міг Би, Якщо Підеш На Пенсію. Кейв і Аяд радше прагнуть показати через історичне дослідження книги як артефакту широкий діяпазон фізичних форм, яких набувало це вмістилище інформації, широкий спектр суспільств і культур, у яких вона знайшла своє місце, і широкий спектр цілей, до яких її пристосовано.

Чимало історій книги починаються з Ґутенберґа — з недбалим кивком у бік, так би мовити, передісторії (що складається переважно з европейської рукописної традиції) у вступному слові. На противагу цьому, у Кейа і Аяд Ґутенберґ з’являється аж на 94-й сторінці, на третині дороги. Букваліст міг би зауважити, що деякі з артефактів, представлених у перших розділах, — це насправді не книжки, а просто приклади речей, що їх уважають вартими того, аби їх пам’ятали: зображення, намазюкані на...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі