Особливості контрабанди внутрішніх органів

Жовтень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
192 переглядів

Особливістю перевезення внутрішніх органів (чи їх частин) через державний кордон України є передовсім неузгодженість окремих пунктів та цілих розділів митної декларації, яку Україна прийняла на Загальноевропейському економічному саміті в Брюселі в травні 1993 року. Згідно з пунктом п’ятим розділу першого згаданої декларації, Україна мусила би відповідальніше ставитися до вивезення внутрішніх органів із власної території на території дружніх нам країн. Проте вже з поправок, котрі ухвалила позачергова сесія парламенту й підписав безпосередньо президент країни, стає незрозуміло, які саме країни вважати дружніми. І тут виникає неузгодженість перша. Кому із сусідів можна простягнути руку довіри та економічної співпраці? Румунам? Румунські прикордонники виходять теплого серпневого ранку з казарми, сірий полин росте біля воріт і печальний заспаний вартовий обтирає пил із ручного кулемета марки «люїс», попереду йде капітан, за ним два рядових прикордонники, вони дістають спаковані для них сухпаї, жують свою мамалиґу чи які-небудь інші румунські народні страви, один із рядових дістає із зеленої військової сакви літрову пляшку вина, надпиває з горла, передає капітанові, капітан теж надпиває, хмуриться і дивиться в плавні, вкриті блакитним ранковим туманом, десь туди, на схід, звідки щоранку прилітають чаплі й виловлюють в очереті беззахисну румунську рибу. Прикордонники йдуть мовчки, п’ють теж мовчки, лише інколи хтось із них зганяє з насидженого місця випадкову птаху, й та лунко влітає в туман, від чого рядові здригаються, а капітан лише зневажливо прицмокує язиком, мовляв, що за засранці, що за туман, що за життя таке; в місці, де ріка звужується, вони спускаються до берега й починають пробиратись очеретом, по стежках, що їх протоптали коров’ячі череди, попереду йде капітан, за ним солдат із мамалиґою, останнім іде солдат із вином, яке він, до речі, вже майже допив. Стоп, раптом тихо наказує капітан, і солдати сторожко знімають карабіни з плечей, ось вона – показує він на велику чорну трубу, що лежить у густому тумані, майже цілковито гублячись у ньому. Капітан підходить до труби, присідає і дістає з похідної планшетки пакет зі штабу. Солдати стають обабіч нього й тримають карабіни напоготові, один із них добиває свою мамалиґу, іншому хочеться відлити, але хто йому дасть відлити на посту. Капітан розгортає пакет, довго розглядає намальовану на аркуші паперу схему нафтопроводу, врешті підходить до труби, знаходить потрібний кран і рішуче його закручує. Всьо, каже капітан, дивлячися кудись на схід, пиздець вашому реверсу, каже він, і всі повертаються до казарм.

Що далі? Молодий угорець, котрий сьогодні чи не вперше заступив на чергування, постійно знічується, коли до нього звертаються водії фур; він розуміє, що вони переїжджають цей кордон по декілька разів на тиждень, а він ще пацан, він ще майже нічого про це не знає, він не знає ще майже нічого про життя і смерть, про любов і зраду, про секс, до речі, він теж майже нічого не знає, він навіть дрочити як слід не вміє, тому, коли до нього звертаються жінки, знічується особливо, густо червоніє і переходить з російської на англійську, якою жодна з жінок не говорить, і він від цього знічується ще більше. Старий капрал, котрий сьогодні є начальником зміни, ще з ночі десь зник, очевидно, знову дивиться порно по сателіту або бейсбол, в Америці зараз грають у бейсбол; а він мусить стояти в кабінці й говорити з цими жінками, від яких пахне життям і горілкою, говорити до них ламаною англійською або ламаною російською, слухати від них їхню ламану від життя і горілки українську, пояснювати їм умови перевезення внутрішніх органів і горілчаних виробів, забирати в них зайвий алкоголь, забирати в них електричні прилади та шоколад, забирати в них вибухівку й ручні ґранати ргд, забирати в них для капрала журнали гастлер, забирати в них для угорської економіки спирт, ефір, кокаїн, ароматичні палички із запахом гашишу, освіжаюче масло з...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі