Осінь громадян

Квітень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
77 переглядів

Ярослав Грицак в «Історії України» написав, що 1991 року, на порозі незалежности, Україна постала перед двома викликами: постколоніяльним і посттоталітарним. Відповідь на перший виклик, тобто розбудова власних, незалежних від колишньої метрополії державних інституцій, далась Україні відносно легко. Вона була тим легша, що цьому сприяла тогочасна геополітична ситуація. Розпад Совєтського Союзу просто-таки змушував колишні союзні республіки проголошувати незалежність і перетворювати республіканські структури в інституції незалежних держав. Значно складнішою виявилася відповідь на посттоталітарний виклик, тобто побудова демократії та ринкової економіки. Звісно, інституції демократичної держави постали швидко, але Україні бракувало двох основних для успіху демократичного проєкту речей: закорінености демократичних цінностей в ментальності її населення, а також створення громадянського суспільства, без якого немає справжньої демократії, а є лише – щонайбільше – демократична бутафорія. Виняткове значення Помаранчевої революції для України полягає саме в тому, що вона створила тривке підґрунтя для громадянського суспільства, а це означає, що українці в морозні осінньозимові дні минулого року розпочали побудову демократичної держави.

Помаранчева революція мала в Польщі просто-таки надзвичайний резонанс. Я не пригадую жодної іншої події в міжнародній політиці, котра так сильно привернула б до себе уяву й увагу польської громадськости. Без перебільшень можна сказати, що Помаранчева революція викликала над Віслою справжній політичний рух на підтримку України, який об’єднав студентів, політиків, митців, журналістів, учителів, працівників органів самоврядування та діячів неурядових організацій.

«My się mrozu nie boimy, Ukrainę obronimy»

Таким – «Ми морозу не боїмося, Україну захистимо» – було одне з найпопулярніших гасел під час численних маніфестацій солідарности з українською демократією, котрі охопили буквально всю Польщу. У великих академічних осередках демонстрації стали майже щоденним ритуалом. Так було у Варшаві, де ці акції започаткувала ініціятива «Вільна Україна», яку створили задля проведення демонстрацій студенти Варшавського університету. Демонстрації одна за одною відбувалися майже щоденно з 20 листопада до 22 грудня (того дня зі столиці Польщі виїхала група в складі понад двохсот спостерігачів, організована під проводом «Вільної України»). Студенти з «Вільної України», за підтримки організації громадян України, що мешкають у Варшаві, під назвою «Наш вибір – Україна», з нагоди чергових демонстрацій передали петиції з вимогою чесних виборів в Україні до міністерства закордонних справ і канцелярії президента. 26 листопада під посольством України на знак солідарности з київським наметовим містечком з’явився намет, де до 30 грудня чергували польські студенти й українські громадяни. Напередодні додаткового туру виборів група, що згуртувалася навколо Вальдемара Фридриха (котрий у 1980-х створив леґендарну вроцлавську «Помаранчеву Альтернативу», яка організувала антикомуністичні гепенінґи), провела у Варшаві акцію збору побажань для України (сотні поляків вписали свої побажання на кількаметровому помаранчевому полотні).

18 листопада студенти й мешканці Кракова розпочали маніфестації на підтримку України. Демонстрація 19 листопада зібрала близько 400 осіб. 23 листопада на краківському Ринку зібралося близько трьох тисяч демонстрантів, котрі створили «ланцюг світла» для України, і це була найбільша демонстрація в Кракові за кілька років. Наступного дня під генеральним консульством України маніфестувало майже пів тисячі осіб. 25 листопада під пам’ятником Міцкевіча краків’яни скандували: «Україну не поділити!», а також звичне гасло, що лунало по всій Польщі: «Україна без Путіна». Краківський пам’ятник Міцкевіча був свідком схожих демонстрацій 30 листопада й 1 грудня 2004 року, під час котрих краків’янам було роздано тисячі помаранчевих стрічок.

Кракову не...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі