Офіційна конституційна доктрина: концепція, значущість, головні принципи розвитку

Січень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2119 переглядів

Принципи правової держави формуються зі студентської лави. Cвітлина: Flickr, користувач wfulawschool. 

У цьому контексті постає питання про роль міжнародного права в процесі офіційного конституційного тлумачення. Відповідно до офіційної конституційної доктрини, ратифіковані в належний спосіб міжнародні договори набувають у Республіці юридичної сили закону. Однак правова природа обов’язкових міжнародних норм не є повністю адекватною природі внутрішніх законодавчих актів країни.

Четвертий конституційний принцип поваги до міжнародного права (pacta sunt servanda), а також принцип відкритого, справедливого і гармонійного суспільства разом із геополітичною орієнтацією Литовської держави є справжнім мостом між Конституцією і міжнародним правом. Саме вони забезпечують відкритість Конституції до системи міжнародного права. Тобто у справах конституційного правосуддя відповідні міжнародно-правові норми та положення є суттєво значущішими, ніж звичайні обставини, що випливають із контексту.

Можна стверджувати, що розглянуті тут конституційні принципи становлять важливу частину литовської конституційної традиції, адже саме вони відповідають за конституційну презумпцію сумісности міжнародного права і права Европейського Союзу з Конституцією Литви. Ця сумісність підтверджується також доктриною, викладеною в Постанові Конституційного Суду від 24 січня 2014 року щодо неприпустимости внесення неконституційних змін до Конституції. У ній Конституційний Суд зазначив, що Конституція не дозволяє вносити зміни до Конституції доти, доки вони суперечитимуть міжнародним зобов’язанням Литовської Республіки. Тобто Литва може відмовитися від своїх зобов’язань лише в порядку, передбаченому нормами міжнародного права.

Конституційна презумпція відповідности міжнародного права і права ЕС Конституції тягне за собою обов’язок Суду звертати увагу (при тлумаченні Конституції) на міжнародний та европейський правові контексти. Тому четвертим принципом розвитку офіційної конституційної доктрини є принцип тлумачення Конституції згідно з нормами міжнародного права та права Европейського Союзу. Цей принцип означає необхідність тлумачити положення Конституції так, щоб їхній зміст не суперечив відповідним міжнародним та европейським правовим нормам. Звідси ж випливає необхідність приділяти увагу міжнародному й европейському судовому прецеденту (прецедентному праву ЕСПЛ і Суду Европейського Союзу). Всюди, де виникає можливість декількох версій тлумачення, Суд має обирати ту версію, яка найбільшою мірою відповідає міжнародним та европейським правовим нормам.

Юрисдикція Конституційного Суду вимагає того, щоб у випадку, коли офіційна конституційна доктрина з конкретного питання виявиться недостатньо розвиненою (такими нині є концепція родини, а також стандарти захисту державної таємниці), Конституційний Суд запозичував необхідні підходи з міжнародного чи европейського права. Інакше кажучи, міжнародне та европейське право мають слугувати джерелом натхнення в процесі формування та розвитку офіційної конституційної доктрини. При цьому національне конституційне право може доповнюватися елементами, запозиченими з міжнародного та европейського права.

Із другого боку, не виникає жодних сумнівів у тому, що принцип поступовости в тлумаченні Конституції не є абсолютним. Зокрема, застосування цього принципу не повинно загрожувати верховенству Конституції. Саме тому цей принцип не можна застосовувати у випадках, коли це загрожує відмовою від основоположних конституційних цінностей або стандартів захисту прав людини, якщо ці цінності й стандарти вищі за міжнародні або европейські зразки.

П’ятим принципом розвитку офіційної конституційної доктрини є принцип одночасного використання різних методів тлумачення Конституції. Конституційний Суд не раз зазначав, що характер Конституції як цілісного акту, що забезпечує керівні принципи для всієї правової системи, вимагає того, щоб Конституцію тлумачили не лише буквально, тобто шляхом лінґвістичного (вербального) підходу. При тлумаченні Конституції слід використовувати й інші методи, в тому числі системний, логічний, телеологічний, історичний, порівняльний тощо11. Зрозуміло, що всі вони є запозиченнями з юридичної науки.

Під час застосування порівняльного методу Конституційний Суд аналізує практику конституційних судів інших країн, яка може стати джерелом кращого розуміння ідейного спрямування, змісту і форми існування конкретних конституційних положень. На рішення іноземних конституційних судів корисно покликатися також із метою розширення ситуаційного контексту, посилення обраної лінії обґрунтування. Наприклад, у справі про зміст конституційної «концепції родини» Конституційний Суд спирався на прецедентне право органів конституційної юрисдикції Хорватії, Чехії, Франції, Угорщини, Німеччини та Словенії, де поняття родини визначається з урахуванням можливости існування її різноманітних форм, чинника історичного часу, а також демографічних, економічних та інших соціяльних чинників.

Історичний метод дає можливість розглянути сам процес конституційного реґулювання і визначити його тенденції. Наприклад, однією з традицій, яка випливала з першої демократичної Конституції Литовської Республіки 1922 року, була заборона подвійного громадянства.

Своєю чергою, системний метод є, серед інших, мабуть, найважливішим. Його значущість випливає зі сприйняття Конституції як єдиного нормативного цілого, до складу якого входять очевидно й неочевидно артикульовані нормативні правові постулати.

Цілісне застосування широкого спектру методів тлумачення Конституції є необхідним для вирівнювання дисбалансу конституційних положень, створення умов для реалізації цілей Конституції як різновиду соціяльного контракту, забезпечення безальтернативности у сприйнятті конституційного тексту.

Щодо цього можна навести приклад, який стосується членства Литовської Республіки в системах колективної безпеки. 2011 року група литовських парламентарів, налаштованих проти НАТО, подала петицію, в якій стверджувалося, що окремі положення закону Республіки про міжнародні операції, навчання та інші форми військової співпраці Литви в рамках системи колективної безпеки НАТО не відповідають положенням її ж Конституції.

Оскільки в статті 137 Конституції стверджувалося, що на території Литовської Республіки не може бути розміщено іноземних військових баз, положення литовського закону щодо можливости розміщення в Литві військ союзників було оцінено як таке, що порушує конституційні норми. Заявники спиралися на буквальне тлумачення Конституції, яке могло означати і відмову від іноземної допомоги у випадку зовнішньої аґресії [проти країни]. У Постанові від 15 березня 2011 року Конституційний Суд застосував системний метод тлумачення конституційної заборони на розташування іноземних військових баз у контексті потреб забезпечення незалежности і безпеки Литовської держави.

Суд постановив, що конституційну заборону на розташування іноземних військових баз на території Литовської Республіки треба розуміти як таку, що не поширюється на військові бази, створені та контрольовані Литовською Республікою спільно з її союзниками. Інакше кажучи, цю заборону слід розуміти як спрямовану винятково на захист Литви, її демократичної системи та інших конституційних цінностей. Це означало, що Конституція насправді дозволяє розташування військових сил НАТО в Литовській Республіці.

Системне тлумачення Конституції в цій справі не дало перетворити литовську Конституцію, за влучним висловом судді Верховного Суду США Роберта Джексона, на «самогубну угоду».

Помітною справою в аспекті застосування різних методів тлумачення Конституції стала й справа про заборону смертної кари. Суд розглянув справу 1998 року. Із формального погляду, Конституційний Суд міг вирішити, що Конституція не забороняє смертної кари, оскільки її не згадано в тексті Конституції. Окрім того, Литва на той час іще не приєдналася до Протоколу № 6 до Европейської конвенції з прав людини, який забороняє застосування смертної кари. Однак Конституційний Суд, як видно з його арґументації, скористався підходом, заснованим на повазі до органічних невідчужуваних прав людини, а також на відкритості Конституції до загальної тенденції гуманізації кримінального права.

Конституційний Суд підкреслив, що при ухваленні рішення щодо конституційности смертної кари необхідно враховувати, що Конституція є цілісним актом, який консолідує в собі захист прав людини одночасно в багатьох аспектах. На думку Конституційного Суду, важливо було також оцінити відповідні тенденції у ставленні міжнародної спільноти до смертної кари, проаналізувати міжнародні зобов’язання Литовської Республіки, а також досвід історичного розвитку Литви у використанні цієї санкції в кримінальному праві. Було встановлено, що законність смертної кари необхідно вивчити відразу в декількох аспектах.

Застосовуючи історичний метод, Конституційний Суд розглянув правове реґулювання смертної кари, починаючи від Великого князівства Литовського XVI століття і дотепер. Суд дійшов висновку, що навіть первісне правове реґулювання смертної кари містило низку обмежень щодо її застосування. Таке ставлення тривало до початку ХХ століття, коли смертну кару також розглядали як неприйнятну за відсутности екстраординарних обставин.

Використовуючи системний метод, Конституційний Суд звернув увагу на ті конституційні положення, які визнають вроджену природу прав людини, зокрема, права на життя, заборони катування або нелюдського чи такого, що принижує людську гідність поводження чи покарання. Конституційний Суд зазначив, що смертна кара уриває людське життя, після чого не виникає жодної можливости виправити судову помилку, якщо особу було засуджено несправедливо. Також було встановлено, що смертна кара позбавляє засудженого людської гідности, адже держава у цьому випадку ставиться до людини як до звичайного об’єкта, що підлягає вилученню із людської спільноти.

Системний метод створив передумови й для того, щоб Конституційний Суд звернув увагу на розвиток міжнародних стандартів у сфері захисту прав людини і, зокрема, на появу европейських стандартів щодо неприйнятности смертної кари. Чинячи так, Конституційний Суд спирався на прагнення Литви до створення відкритого, справедливого і гармонійного суспільства та держави на основі верховенства права, про що йдеться в Преамбулі Конституції. Суд також спирався на конституційні положення, що охоплюють зобов’язання Литви дотримуватися норм і принципів міжнародного права.

Після розгляду відповідних міжнародних договорів та інших юридичних документів «м’якого» впливу, що їх прийняли Генеральна Асамблея ООН, Рада Европи та Европейський парламент, Конституційний Суд дійшов висновку про те, що відмову від смертної кари в Европі все частіше розглядають як загальновизнану норму права. І хоча на той момент Литва була однією з п’яти держав Ради Европи, які не підписали Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про заборону смертної кари, спираючись на порівняльний метод, Конституційний Суд визнав наявність «очевидної тенденції» в кримінальному праві европейських країн, спрямованої на загальну гуманізацію права.

Тож застосування широкого спектру методів тлумачення Конституції дало змогу Конституційному Судові знайти арґументи на користь визнання неконституційности покарання, яке не має «жодної мети в цивілізованому суспільстві, контрольованому верховенством права і повагою до прав людини»12.

Висновки

Обговорювані принципи розвитку офіційної конституційної доктрини доводять, що офіційне тлумачення Конституції має спільні риси з науковим правовим аналізом і перебуває під його впливом. В обох випадках використовуються аналогічні методи, офіційне тлумачення Конституції вочевидь підживлюють наявні наукові правові позиції тощо.

Офіційна юридична доктрина є цінним джерелом визначення тенденцій правового реґулювання в конкретних галузях права. Наявний взаємозв’язок між офіційною конституційною доктриною і науковою правовою доктриною пояснюється й тим, що частина суддів Конституційного Суду походить із академічного середовища. Відтак академічна правова доктрина забезпечує корисний коґнітивний контекст у руслі тих наукових підходів, що сприяють розв’язанню проблем конституційного правосуддя. Висновки правової науки прямо або опосередковано віддзеркалюються в конституційній юриспруденції. Своєю чергою, конституційна юриспруденція є джерелом для вироблення наукових позицій у сфері права.

Проте є очевидні розбіжності між офіційною конституційною доктриною, з одного боку, і правовою доктриною академічної спільноти – із другого. Адже офіційну конституційну доктрину формує спеціяльний орган, право і обов’язок якого офіційно тлумачити Конституцію випливають із вимог самої Конституції. Ця доктрина залишається частиною конституційної правової реальности і є обов’язковою для всіх чинних у сфері права суб’єктів. При цьому суб’єкт, що офіційно тлумачить Конституцію, також зв’язаний офіційною конституційною доктриною, а тому повинен дотримуватися принципів її поступового і послідовного розвитку.

Що ж стосується академічної правової доктрини, то вона може бути різноманітною. Очевидно й те, що чим більша кількість принципових моментів офіційної конституційної доктрини відповідає уявленням і висновкам, які панують у правовій науці, тим переконливішою є офіційна конституційна доктрина і тим краще її сприймають наукова спільнота і суспільство загалом.

Наостанок хочу наголосити, що суворе дотримання принципів поступового і послідовного розвитку офіційної конституційної доктрини є ключовою передумовою забезпечення сталости Конституції, ефективної діяльности Конституційного Суду як її ґаранта, верховенства права загалом. Водночас усе це є суттєвою ґарантією того, щоб Конституційний Суд у своїй діяльності й надалі був незалежним від політичних пертурбацій, тиску з боку громадськости або впливів інших суб’єктивних чинників.

Незалежне тлумачення Конституції, яке функціонує на основі визнання її верховенства, пріоритету духовної суті права над його буквою, динамічне тлумачення Конституції разом із дотриманням міжнародних зобов’язань покликано забезпечити таке сприйняття конституційного права, яке протистоїть руйнівним процесам у сфері державности й ґарантує европейську, демократичну і конституційну ідентичність Литовської держави.

Dainius Žalimas, «The Official Constitutional Doctrine: Concept, Significance and the Main Principles of Development». З англійської переклав Віталій Конкін. Наукове редаґування Всеволода Речицького.

Читайте також:  
Всеволод Речицький. Чи може існувати в Україні офіційна конституційна доктрина?

  • 1.Див.: Рішення Конституційного Суду Литовської Республіки від 20 вересня 2005 року, а також див.: Постанова Конституційного Суду Литовської Республіки від 5 вересня 2012 року
  • 2.Див.: Постанова Конституційного Суду Литовської Республіки від 28 березня 2006 року.
  • 3.Див.: Постанова Конституційного Суду Литовської Республіки від 28 березня 2006 року та 11 липня 2014 року
  • 4.Див.: Постанова Конституційного Суду Литовської Республіки від 9 грудня 1998 року
  • 5.Див.: Постанова Конституційного Суду Литовської Республіки від 22 жовтня 2007 року, а також від 10 грудня 2012 року
  • 6.Див.: Постанова Конституційного Суду Литовської республіки від 28 березня 2006 року, Рішення Конституційного Суду Литовської республіки від 21 листопада 2006 року, Постанова Конституційного Суду Литовської республіки від 22 жовтня 2007 року та 5 вересня 2012 року, а також Рішення Конституційного Суду Литовської республіки від 13 березня 2013 року
  • 7.Див.: Постанова Конституційного Суду Литовської Республіки від 28 березня 2006 року та від 5 вересня 2012 року
  • 8.Там само
  • 9.Див.: Постанова Конституційного Суду Литовської Республіки від 12 липня 2001 року
  • 10.Див.: V. Sinkevičius, «Konstitucijos interpretavimo principai ir ribos» [Принципи і обмеження в тлумаченні Конституції], Jurisprudencija, 2005, vol. 67 (59), 7–19.
  • 11.Див.: Постанова Конституційного Суду Литовської Республіки від 25 травня 2004 року
  • 12.Див. електронний ресурс: http://www.coe.int/t/dghl/standardsetting/hrpolicy/Others_issues/Death_P...

Сторінки2

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.