Обстеження без рецепту

Січень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
106 переглядів

Юрий Левада, От мнений к пониманию. Социологические очерки 1993–2000, Москва: Московская школа политических исследований, 2000.

Борис Дубин, Слово – Письмо – Литература, Москва: Новое литературное обозрение, 2001.

Про феномен російської інтеліґенції сказано багато й переважно натхненно. Здавалося б, часи «духовної колективізації» мусили би знищити цих безкорисливих служителів духу разом із їхніми нескінченними дискусіями про безсенсовість сущого та сенс належного. Та цього не сталося. Всупереч зусиллям комуністичних асенізаторів, натхненних лаконічним лєнінським означенням, гнаний і зневажуваний «книжковий черв’як» вижив на численних бібліотечних полицях, і в час назрілої російської смути, коли похитнувся радянський Левіятан, зумів-таки заволодіти думками та почуттями мас, спрямувавши їх на добру справу демократизації та ринкових реформ. Але трагікомічність усіх революцій, як відомо, виявляється в тому, що всі вони завершуються тільки коли знищили найпомітніших своїх призвідників.

І якщо вже книжна інтеліґенція надихнула маси на перебудову та руйнацію світової системи соціялізму, то й кінець свій вона має прийняти з почуттям вдоволення від виконаної історичної місії. Такі думки, принаймні, виникають у мене після прочитання книжок найцікавіших соціологів-літописців пострадянської епохи Юрія Левади та Боріса Дубіна. Кожен із них вивчає свого героя. Для Левади – це «людина пострадянська», що відрізняється від радянського представника гомінід здатністю до «соціяльного прямоходіння», однак зберігає при цьому і в чомусь примножує лукавство та двоєдумство свого попередника. Дубіна більше цікавить «людина, що читає, а отже, існує» в усій повноті своїх соціяльно-культурних виявів. Не випадково саме інтеліґенції та її ілюзорному сприйняттю світу він разом зі співавтором Львом Ґудковим присвятив книжку «Інтеліґенція: Нотатки про літературно-політичні ілюзії» (її видали російською мовою в Харкові 1995 року).

Левада, Дубін, Ґудков – найяскравіші постаті соціологічної школи, яка існує у Всеросійському центрі вивчення громадської думки. А від групи науковців, які зібралися в одній установі й пишуть наукові праці, наукова школа відрізняється тим, що в її представників, за всього розмаїття їхніх інтересів, у пошуках істини більше спільного, ніж осібного, і це дозволяє їм досягати кращих результатів, аніж міг би здобути кожен окремо. Ніхто в Росії, та й у всьому пострадянському просторі не розглянув настільки ґрунтовно й різнобічно процеси соціяльно-культурних змін останнього десятиріччя. Ніхто не узагальнив такого ґрандіозного емпіричного матеріялу, отриманого в масових опитуваннях, ніхто так прискіпливо не аналізував нюансів громадського життя й особистих трансформацій у пострадянському світі. Дві фундаментальні книжки, що їх я порадив би прочитати кожному, хто схильний осягати Росію розумом, – це своєрідний літопис новітньої історії російського суспільства. У цьому літописі є й особисті упередження літописців, але головне тут – узагальнений досвід багаторічних соціологічних досліджень, без якого розмірковування про суспільство були, є і будуть «грою в бісер» – завжди цікавою, часто-густо креативною, але зовсім не здатною переміщатися з безмежного простору можливого в закриту для невтаємничених царину необхідного.

Було б зухвальством в одній журнальній рецензії сказати про все, що написано в роботах Левади та Дубіна. Занадто багатий матеріял для роздумів. Але є одна тема, котра, як мені видається, не може не зачепити за живе читача серйозної літератури. Йдеться про маґістральну тенденцію соціокультурних трансформацій у пострадянській Росії – кризу культури та культурної еліти. Левада наголошує, що цю кризу слід розуміти як межу, перехід до іншої фази, іншої структури процесу, на відміну від «популярно-газетного слововживання, де криза ототожнюється з катастрофою, загибеллю». Будучи науковцями-соціологами, Левада та Дубін в описі рис цієї кризи уникають...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі