Обриси та ціна ізольованости

Квітень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
12
1457 переглядів

Політики, спортсмени й журналісти обговорюють можливість «політичного бойкоту» Евро-2012 в Україні, більшість очільників держав Центральної та Східної Европи відмовилися прибути до України на реґіональний саміт, европейська преса пише про «іміджеву катастрофу» України. Що ж такого можна було вчинити з репутацією країни, яка й раніше не могла похвалитися високим авторитетом? Що треба було накоїти лише за кілька місяців, щоб навіть президенти Албанії та Боснії-Герцеґовини відмовилися від візиту, з огляду на політичні утиски опозиції, пересічні футболісти висловлювали небажання потиснути руку керівникові цієї держави, а майже готова до підписання Угода про асоціяцію з ЕС стала купою папірців, відкладеною в довгу скриню?

«Демократії в Україні немає. Є тільки гроші, що брешуть і корумпують. Ніколи ще клептократія не досягала такої точки досконалости», – так розпочинає недавню заяву щодо України, оприлюднену на його персональному сайті, Жан-Домінік Джуліані, відомий европейський громадський діяч, керівник французької Фундації Роберта Шумана.

Очевидно, риторику такої гостроти щодо України не вживали ще ніколи протягом її історії. Можна сперечатися, наскільки такі висловлювання кореспондують із дійсністю, а наскільки є продуктом емоцій і «подвійних стандартів», але треба визнати, що до такого розуміння нашої країни Европа схиляється дедалі дужче. Поки що його поділяють і висловлюють лише ті, хто не зобов’язаний стримувати себе міркуваннями дипломатичної політкоректности, і ті, хто не надто переймається геостратегічними ризиками щодо можливої втрати України, її відходу під парасольку Росії. Але цих людей більшає, вони формують громадську думку й істотно впливають на формування загальнополітичних підходів своїх урядів, і нинішня Україна вже є для них втраченою та безперспективною.

Це лише крайній, поки що нетиповий приклад, але він позначає вектор «думання» й відображає напрямок руху України – як її осмислює Европа, з огляду на свої цінності. Тому посилення такого погляду на українські справи становить загрозу надзвичайної ваги, що може призвести не лише до ізольованости українських керівників від правлячих еліт Заходу, але й до всеохопної ізольованости України як спільноти від Европи. Ілюзорними є сподівання сховатися за комфортну для багатьох тезу про те, що «український народ – то одне, а Янукович – інше».

Згадаймо приклад Сербії, яка вже друге десятиліття болісно й повільно витягує себе із глибокої репутаційної ями, до якої її затяг войовничий Мілошевич. Але якщо тодішні серби, нехтуючи визнаними кордонами держав і правами людини, воювали зі своїми сусідами, то українці поборюють самі себе, з таким же завзяттям руйнуючи ще крихкі й незміцнілі інститути демократії та верховенства права.

Декілька подій заклали своєрідний «підмурівок» під кризу леґітимности нинішньої влади. Насамперед формування коаліції «тушок» і скасування конституційної реформи 2004 року. Арешт Юрія Луценка в грудні 2010 року став першим дзвіночком «політично вмотивованих судових переслідувань». Але ці події лише накопичували матеріял, їх виявилося недосить для переходу кількости в якість, вони не спричинили серйозних наслідків у відносинах офіційного Києва із зовнішнім світом. Знадобилася справа Тимошенко, щоб на ситуацію в Україні поглянули по-іншому.

Для багатьох інтелектуалів є, вочевидь, дивною та диспропорційною (з огляду на її особисті заслуги чи радше їх відсутність) роль, яка випала Юлії Тимошенко в нинішній кризі відносин між Україною та Заходом зокрема і в українській історії взагалі. Однак останнім часом роль цієї особи у формуванні міжнародного становища України набула більшого впливу і ваги навіть порівняно з тими періодами, коли вона перебувала при владі.

Дії, до яких вдається щодо неї чинна влада, набувають майже фатального звучання і значення, отримують найгучніший резонанс і спричиняють найсуттєвіші корекції (в неґативний бік) іміджу України загалом і конкретних політичних рішень щодо неї...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі