Нью-Йоркська група: знову і вперше

Серпень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
997 переглядів

Maria G. Rewakowicz, Literature, Exile, Alterity: The New York Group of Ukrainian Poets. Boston: Academic Studies Press, 2014, 250 р. 

У них удома немає нікого.

Юлія Кристева

 

1988 року у розмові Івана Фізера з учасниками Нью-Йоркської групи Богдан Рубчак, розповідаючи про свою причетність до групи, зазначив щодо англомовного середовища: «Щоправда, іноді доводиться довго пояснювати: в англійському бо перекладі назва групи звучить не то як підприємство страхування, не то як щось підозріліше — якийсь законспірований “круглий стіл” сірих еміненцій інтернаціональної політики». Після трьох десятиліть діяльности, після всього написаного-виданого-прочитаного на американському континенті назва групи не викликала належних асоціяцій в англомовного читача. Тож вихід першої англомовної монографії про Нью-Йоркську групу (майже до півстолітнього ювілею!) справді можна вважати особливою подією: наприкінці минулого року бостонське видавництво «Academic Studies Press» за сприяння Наукового товариства Шевченка в Америці видало монографію Марії Ревакович «Література. Вигнання. Інакшість: Нью-Йоркська група українських поетів».

Входження Нью-Йоркської групи в англомовний літературознавчий дискурс відбувалося повільно і спорадично; досі з’явилося лише три публікації (з періодичністю не більше за одну на десятиліття), які не належать членам самої групи: статті Мелані Питльовани («Тяглість і новаторство у поезії Нью-Йоркської групи», 1977), Лізи Єфімов-Шнайдер («Поезія Нью-Йоркської групи: українські поети в американському оточенні», 1981) та Олекси Семенченка («Нью-Йоркська група в Україні, 1990– 1996: початок порозуміння між двома українськими літературними світами», 1999). Перелік доповнює розлога розвідка Богдана Рубчака («Доми як мушлі: українська еміґраційна поезія», 1983), вміщена у виданні, яке присвячено українцям у Канаді. Про систематичне дослідження феномену Нью-Йоркської групи в англомовному літературознавстві можна вести мову щойно завдяки роботам самої Марії Ревакович: від початку 2000-х вийшло чотири її статті у канадських наукових виданнях.

Слід визнати, що протягом ХХ століття еміґрували багато, а писали про ці переміщення ще більше. Однак українські вигнанці, попри неабиякі їхні здобутки, так і не стали у цих писаннях «гедлайнерами». Дослідники сьогодні пишуть про євреїв і африканців, греків і вірмен. Пишуть про індусів та арабів. Про китайців. Про росіян, поляків, чехів — усіх разом чи поодинці. А про українських еміґрантів — хіба що окрема розмова поза межами загальних дискусій. Навіть коли простір розмови звужується до Центрально-Східної Европи, українці в ньому залишаються невидимі. Скажімо, у порівняно нещодавно виданому англомовному збірнику «Література у вигнанні Центрально-Східної Европи» (2009) є всього п’ять розділів — їх присвячено російським, польським, чеським, пост-юґославським еміґрантам, а також «двічі проклятим», з політичних та моральних причин, німцеві Клаусові Ману і румунові Норманові Манеа. Ба більше, намагаючись запропонувати у вступі бодай прикладне (дійсне у межах власного дослідницького проєкту) означення досліджуваного реґіону, упорядниця Аґнєшка Ґаті покликається на есей Мілана Кундери «Трагедія Центральної Европи» (1995), де він описав її як «непевну смугу розселення малих народів між Росією та Німеччиною», і перелічує країни, які, на її думку, належать до простору Центрально-Східної Европи. України в цьому переліку немає, є лише Росія, Польща, Німеччина, Чеська Республіка (з подальшою згадкою про Словацьку Республіку), Румунія і колишня Юґославія (Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія і Герцеговина); згадано також Угорщину, хоча її й не представлено окремими авторами, а ще — євреїв як важливу етнічну групу з власною культурою та літературою.

Задля справедливости слід визнати, що далеко не всі видання оминають увагою українських письменників-...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі