Нова концепція вжитку старих ворогів

Грудень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
96 переглядів

Стереотипізацію «Заходу» та «Сходу» – розуміючи під цим протиставленням традиційний культурно-релігійний поділ на візантійсько-слов’янський (православний) і латинський (католицький) світи – можна без перебільшення називати однією з найприкметніших особливостей офіційної історіографії нинішньої Республіки Білорусь. Легко зауважити ідейну тяглість із радянською історіографічною традицією, і не дивина: представники сучасної історичної політики в Білорусі відверто визнають, що наслідують радянські стандарти історіописання.

У Білорусі введення радянського стандарту інтерпретації вітчизняної історії пов’язане з виданням у 1948 році «Тез про основні питання історії БССР», спільної розробки Інституту історії партії при ЦК КПБ та Інституту історії Академії наук БССР. Там уперше було системно викладено квінтесенцію «марксистсько-лєнінського розуміння» історії Білорусі. Знаменно, що до «найантинауковіших і найшкідливіших концепцій» у цій програмній партійній брошурі було занесено не тільки «брехливе заперечення спільности історичного походження та спільности історичних доль російського, українського та білоруського народів», але й «заперечення постійного прагнення білоруського народу до єдности з російським народом». Книги засновників білоруської національної історіографії – Вацлава Ластовського, Всевалада Ігнатовського, Мітрафана Довнара-Запольського та інших потрапили на «спецзберігання». До розпаду СССР їхні погляди вважали за «буржуазно-націоналістичну крамолу» й від широкого загалу ховали.

Сприйняті як інструкції, «Тези» стали за ідеологічну основу написання радянських узагальнювальних видань і підручників з історії Білорусі, схожих між собою як дві краплі води. Головну рису, яка їх поєднувала, влучно підкреслив американський історик Освалд Бакус, який про перший академічний нарис із історії Білорусі (1954) написав, що у цьому виданні власне білоруської історії мало, а переважно – «маніфестування основних тенденцій історії Росії» («The History of Belorussia in Recent Soviet Historiography», 1961). Те саме можна сказати про всі радянські підручники з історії Білорусі, хоч для середніх шкіл, хоч для університетів. Послідовно оминаючи проблему численних війн Московської держави проти Великого князівства Литовського, вони щонайбільшої уваги надають боротьбі з західними інтервенціями, внутрішнім конфліктам у Великому князівстві й особливо національно-релігійному й соціяльному пригніченню білорусів польсько-литовськими феодалами, з чого логічно виводилося прагнення білорусів до возз’єднання з Росією.

Потрактування сусідів радикально змінилося тільки після розпаду СССР, коли у Білорусі розробили національну концепцію історії, на основі якої було написано перші пострадянські підручники з вітчизняної історії (використовувалися в системі освіти з 1993 по 1997 роки). Вони постали як виразна антитеза радянській історіографічній традиції. Намагаючись по-новому визначити історичний простір національного буття Білорусі, молода історіографія переорієнтовується зі Сходу на Захід. Спростування великоросійських концепцій, які не визнавали існування білоруського народу, історики суверенної Білорусі пов’язували з експонуванням західних параметрів історії та культури свого краю. Природньо, що Велике князівство Литовське вони подавали як своє, наголошуючи його европейськість, історичний образ Польщі еволюціонував у позитивний бік, а Росії – навпаки.

Цю «прозахідну» тенденцію розвитку білоруської історіографії десять років тому зупинила президентська влада, що взяла під особливий контроль царину гуманітарної освіти і науки. Вилучивши з освіти підручники незалежної Білорусі за «очорнення» Росії та радянського минулого, вона 1995 року утворила для ідеологічного цензурування навчальної літератури спеціяльну державну комісію, яка заходилася повертати звичні радянські стандарти інтерпретації минулого. Знову почали радикально змінюватися стереотипи, приписувані сусідам. У підручниках, створених на основі національної концепції,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі