Ніби для дітей, але гірше

Червень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
96 переглядів

Ліна Костенко, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Василь Стус. Поезія. – Київ: Наукова думка, 1998.

Видно, зі шкільними хрестоматіями з української літератури сьогодні таки справді сутужно, якщо до їх видання долучається не «Веселка», не «Просвіта» чи «Либідь», а «Наукова думка». В серії «Бібліотека школяра» вона випустила у світ поетичну збірку, чотирьох авторів якої, крім спільної палітурки, об’єднує те, що їхні твори «рекомендовані шкільною Програмою з української літератури для текстуального і оглядового вивчення».

Наразі я не маю наміру допитуватися, чому нею рекомендовано саме цих поетів і саме ці їхні твори, залишивши цю модну та плідну тему поборювачам «народницького дискурсу». Натомість наважуся висунути тезу, яка цілком спроможна примирити їх із непохитними оборонцями правдивої народності (маю в Бозі надію прислужитися в такий спосіб справі національної консолідації). Так от: хоч би яку поезію текстуально й оглядово вивчали українські школярі, тим, хто береться донести її до дитячої свідомості, не стала би на заваді дещиця сумлінності та професіоналізму. Ніхто не заперечує? От бачите.

1990 року видавництво «Молодь» випустило у світ укладену Миколою Сомом книжку «З матір’ю на самоті», яка містила добірку раніше понівечених радянською цензурою або й зовсім не друкованих, але добре відомих у самвидаві поезій Василя Симоненка. Текстологічні засади цієї публікації залишали безліч запитань. У знаменитому вірші «Задивляюсь у твої зіниці...», друкованому в радянських виданнях без заголовка «Україні» (нібито авторського?) й обов’язково без однієї, а часом і без кількох із відомих зі списків восьми строф (рекорд належить «Радянському письменникові», який 1984 року у збірці із серії «Бібліотека поета» лишив їх усього чотири), стражденну строфу

Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю –

Хай мовчать Америки й Росії

Коли я з тобою говорю!

було поновлено, але замість Симоненкового

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено

знову бовваніло: «на твоє червоне знамено». Хоча цей рядок іще 1988 року виправив був у публікації в журналі «Дніпро» (ч. 6) літературознавець Василь Яременко. Заголовку не було, так само як і в іншій поезії, «Український лев» («Бубнявіють думки, проростають словами...»), хоча й тут поновлено вилучену строфу. Але тоді, при самих початках нашого, прости, Господи, національного Відродження, можна було сподіватися, що от-от, незабаром, авторитетний дослідник упорядкує, а «Наукова думка» видасть ґрунтовне зібрання Симоненкових творів – і проти цього, далебі, не заперечуватимуть ані ті, хто важає його вірші вершинним здобутком української літератури, ані ті, хто має їх за римоване газетярство: незалежно від своїх естетичних уподобань і ті, й ті принаймні розуміють, що творчість поета, який справив такий визначний вплив на суспільну свідомість, має бути вивчена вже бодай задля того, щоб розуміти причини того впливу і ту свідомість. А це неможливо зробити, не визначивши канонічних (спокійно, панове! в текстологічному, в текстологічному сенсі!) текстів, публікація яких назавжди покінчить із самопальним друком у періодиці спотворених і цензурою, і самвидавними списками варіантів. І тоді вже нехай «Веселка», «Молодь» чи будь-хто поширює Симоненкові вірші для масового читача.

«Как у наших у ворот все идет наоборот», – любить приказувати один мій російськомовний знайомий, добре обізнаний із перебігом історичних процесів в Українській Державі. Найповнішу книжку Василя Симоненка «У твоєму імені живу» (вірші, проза, щоденник, листи, а також спогади про поета й присвяти йому) видала 1994 року якраз «Веселка». Самозрозуміла для «Шкільної бібліотеки» відсутність наукового коментаря та приміток не дає змоги з’ясувати, чому укладач Василь Яременко вважає, що саме ці тексти відбивають авторську волю. Вірш «Україні», як і раніше не маючи заголовка,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі