Невідомі землі

Лютий 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
29
432 переглядів

Ми ледве даємо собі раду з інформаційним перевантаженням, як ледве дає собі з ним раду сучасний світ, а водночас ми досі часто почуваємося розгублено, коли постаємо перед різноманітними культурними й історичними контекстами. Хоча можливо також, що саме тому ми розгублені. Перевантажені розмаїттям істин, позицій, сприйняття і, врешті, реальностей, ми закриваємося, ховаємося у безпечне місце, таке, яке знаємо найкраще, — у наші власні культурні ідентичності.

Ті з нас, хто відважніший за інших, і надалі шукають і намагаються зорієнтуватися у численних шарах різноманітних культурних контекстів, шукають межі та значення, щодо яких їхня внутрішня особистість може утвердитися або підтвердитися. А найвідважніші наважуються не тільки поглянути на контексти, що конструюють нашу культурну ідентичність, але й підважити їх, кинути їм виклик, деконструювати. Такі часто виявляються митцями.

Ці мандри засягу Марко Поло, без дороговказів і маршрутів, вимагають значної міри відчайдушности. Врешті, комусь треба сказати світові, що впевненість у тому, ніби все вже відкрито і винайдено, є не тільки хибною, але й доволі ілюзорною. Що надмір інформації не обов’язково означає її доступність. Що коли вийти за межі стереотипів та кліше, культурна і політична мапа світу може виглядати незатишно білою. Ба більше, приймаючи все це, він чи вона, власне, каже: все, що ми знаємо про себе, може більше і не бути правдою. Безпека трьох слонів і черепахи, на яких тримається світ, настільки стоїть під питанням, що з’являється надія на подальше життя без черепах.

Майже шістдесят років тому, 1959 року, Чеслав Мілош писав про це у своєму глибокому та делікатному зануренні у суть належности — книжці «Родинна Европа». Назва є ключем до прочитання цієї книжки — це оповідь про дуже інтимні пошуки ідентичности і належности, невилучно поєднані з безупинними перетвореннями в Европі у першій половині ХХ століття.

Рухливе яблуко Землі — малесеньке, і немає вже на ньому, географічно, білих плям. Та вистачить однак тут, у Європі, походити з її східних чи північних околиць, куди рідше вчащають подорожні, щоб бути прибульцем із Септентріону, про який відомо тільки те, що там холодно. <...> Безсумнівно, і тут була моя батьківщина, яка ніби зрікалася, давши собі якусь присягу, знання про себе як про цілість <...>. Скільки ж то разів мої вуста були замкнені тільки тому, власне, що, виринувши з туманних просторів, про які підручники і книжки рідко дають якісь відомості, а якщо й дають, то неправдиві, я мусив би починати від початку. <...> Отож першим зерном було бажання наблизити Європу до європейців.

Шістдесят років минуло, і Земля стала набагато тіснішою, проте дві речі у засаді не змінилися: відчуження та потреба (пере)відкривати Европу для европейців. Ба більше, вони надзвичайно посилилися після 1989 року.

Падіння Залізної завіси, об’єднання Німеччини, відновлення незалежности деяких східноевропейських країн і здобуття незалежности інших країн, постання Европейського Союзу таким, як знаємо його сьогодні, війна на Балканах та її наслідки — усі ці події не просто змінили політичну мапу Европи. Вони створили умови, коли сенс належности став сумнівним для всього континенту.

У той чи той спосіб Мілошів «Септентріон» розрісся до розмірів цілої Европи. Доти не було книжок про потоки людей, що рухалися Европою і осідали у місцях, де вони за інших обставин не затрималися б, у місцях, де люди не були призвичаєні перейматися існуванням прибульців. Зворотний бік міґрації — постання місцевих націоналізмів, неоромантична хвиля, що відносила країни назад у ХІХ століття, в ейфорію творення національних держав. Це був, на свій кшталт, відбудовчий націоналізм, що його Бейзил Дейвідсон, пишучи про подолання колоніялізму в Африці у своїй «Africa in Modern History», був означив як такий, що оновлює сенс і буття спільноти,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі