Недержавний правопис державної мови

Березень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
173 переглядів

Держава дбає не про нас.

Ежен Потьє, «Інтернаціонал»

(Переклад Миколи Вороного)

 

Рік тому в українській пресі відбуяла нібито дискусія про правописну реформу, відкладену тоді нібито до 2002 року й нібито після особистої вказівки президента України. Указу чи будь-якого писаного документа ніхто з громадян нашої молодої держави, що страх як хоче стати правовою, так і не побачив. Перед тим, можливо, хтось із них іще мав ілюзії, що важливе для всіх рішення ухвалюватимуть кваліфіковані фахівці і що сама дискусія може бути фаховою – себто, приміром, коли науковцеві як доказ на користь унормування того чи того мовного явища показують атлас українських говірок, то він на заперечення мусить виставити проти цього якийсь інший науковий арґумент, а не, скажімо, листа трудящих мас до Верховної Ради. Але перебіг дискусії витверезив навіть найбільших ідеалістів. Запевнивши самих себе, що правописна реформа має суто політичну мету (відірвати українську ортографію від братньої російської на догоду «діяспорі»), супротивники змін вирішили, що вони відтак мають усі підстави забути про наукову коректність та й просто інтелектуальну сумлінність і вдатися в полеміці до суто політичних прийомів. Хоча їхня мета (наблизити українську ортографію до братньої російської на догоду «русскоязычному населению»), ясна річ, аж ніяк не політична. Ну, хіба в тому сенсі, що прямують вони до неї, невтомно дбаючи про інтереси народу, – а він, народ, коли й заклопотаний чимось, то тільки правописною стабільністю й потребою дати якнайрішучішу відсіч зловорожим підступам діяспори.

Не маючи жодних сподівань посіяти в їхніх гартованих душах сумніви щодо етичности цієї постави, спробую захитати їхню тверду віру в доцільність манери раз у раз збивати діялог на політику. Найпростіше це буде зробити, самому перейнявши звичні для них методи. (Чи для них звичні мефоди? В теперішньому страхітливому правописному хаосі ніяк не втямлю, що воно таке θ – «тета» чи «фіта»?) Тому в цьому дописі йтиметься переважно не про мову.

Зрештою, як і в усіх навколомовних політичних диспутах останнього часу. Щоб обговорювати правописну реформу, треба знатися на предметі. А в політиці, ніби у футболі, обізнаний кожен. І всі бачать загрозливі наслідки ортографічних змін для суспільної злагоди. Торішнього квітня нагоду піднести й свій глек на правописну капусту знайшла навіть тепер уже покійна пропаґандистська передача «7 днів». «Саме міжнаціональний, міжконфесійний мир, толерантність у стосунках громадян України є одним з головних надбань нашої молодої демократичної держави», – пояснив нам ведучий Вадим Долганов, – і саме його «намагалися й намагаються зруйнувати ... деякі дуже високі урядовці, що пропонували нам у своїх філологічних вивертах їхати метром з кіна під світлом лямпи до кляси і бігти маратон до Атен. І це був не просто філологічний виверт, а удар по тих російськомовних громадянах, які тільки-но почали з повагою ставитися до української мови». І це таки справді так. І це прикро. І хай би держава втрутилася, захистила, подбала. Не про тих, зрозуміло, хто шанував українську мову завжди: нащо вони їй, вони не постраждали, бо для них у реформаторських вивертах не було нічого несподіваного; а от ті, що на десятому році незалежности й на двадцятому-тридцятому-сороковому-п’ятдесятому свого життя в Україні «тільки-но почали», зазнали тяжкого й підступного удару. Заскочені наміром українців дати лад своїй граматиці, вони доконечно потребують соціяльного захисту.

І держава втручається, і дбає як тільки може. Тому поговорімо не про мову. Поговорімо про злагоду, про політику, про державу, яка захищає свій народ від його мови, і про народ, який того потребує. А позаяк запозичений у наших шановних співрозмовників спосіб говоріння зовсім не вимагає стрункости викладу й дисциплінованости думки, почну відразу з народу й на підставі особистих спостережень.

Сталося так...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі