Небезпека для дітей і паніка для суспільства

Грудень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
3698 переглядів

1997 року в центрі уваги американських медій укотре опинився педофільний скандал: у штаті Вашинґтон шкільну вчительку Мері Кей Летурно, тридцяти п’яти років, засудили до семи років ув’язнення за сексуальні стосунки з її учнем, тринадцятирічним Вілі Фуалау. Відбувши 80 днів покарання, Мері Кей (вагітна від юного коханця) достроково вийшла із в’язниці з умовою ніколи не контактувати з Вілі Фуалау. Вона народила доньку, а 1998 року знову опинилася за ґратами: поліціянти застали їх із Вілі у машині власне за скоєнням злочину. Місис Летурно народила у в’язниці другу доньку від цих стосунків, відбула призначений їй семирічний термін, 2004 року вийшла на волю, а 2005-го – заміж за Вілі Фуалау. Обоє не раз потверджували в пресі й на телебаченні, що Вілі був ініціятором – і доволі наполегливим ініціятором – цих стосунків, а Мері Кей довго намагалася іґнорувати залицяння. В інтерв’ю телепередачі «Inside Edition» Вілі Фуалау сказав: «Я не жертва. Мені не соромно бути батьком. Мені не соромно кохати Мері Кей». Інтерес до цієї дивної пари вже згас і знайти відомості про теперішній стан справ непросто, але принаймні 2010 року вони все ще були в шлюбі та здавалися щасливими.

Зовсім інакший випадок, не схожий на романтичну казку подружжя Фуалау, описує американська психоаналітик Джудит Алперт у статті, присвяченій особливостям пам’яті жертв насильства [1]. Змінюючи задля дотримання конфіденційности деякі реалії, вона переповідає моторошну історію, що сталася в дійсності: група дітей, дев’ять дівчат і дванадцять хлопчиків, тривалий час (від одного до трьох років, для різних жертв по-різному) слугувала приватним гаремом водієві шкільного автобуса, який після уроків відвозив учнів на позашкільні заняття, а потім розвозив по домівках. Попри те, що деякі діти заводили мову про дивні речі, що відбуваються в автобусі, попри виразні психічні та фізичні ознаки сексуального насильства, події залишалися поза увагою шкільного керівництва і батьків доти, доки ґвалтівника не було заарештовано за сексуальні злочини проти інших дітей, скоєні за тих самих обставин.

Ці два приклади наведено тут, аби від самого початку продемонструвати: проблема сексуальних узаємин між дорослими та дітьми аж ніяк не є однозначною й охоплює невичерпне розмаїття унікальних сюжетів. Однак усі ці особисті історії єднає у нерозривне ціле пильна увага соціюму. Протягом останніх двадцяти років ніщо так не бентежить західне суспільство, як страх перед хижаком-педофілом, страх, який дедалі частіше набуває (остаточно набув?) ознак моральної паніки. І хоча українці радше посміюються над західними витребеньками, читаючи в інтернеті трагікомічні історії про батьків, позбавлених батьківських прав, а то й засуджених за саме тільки сентиментальне бажання увічнити на знімку своїх чад у непорочнооголеному вигляді на згадку про ці блаженні часи, схоже, що моральна паніка довкола педофілії – лише брижі на воді, породжені прихованими течіями у глибинах західної (під)свідомости, безсумнівним – хоч і марґінальним – носієм якої є й Україна. Та перш ніж поринути у ці глибини в пошуках причин і наслідків моральної паніки, варто з’ясувати деякі лінґвістичні нюанси. У цій статті згадувано тільки англомовні джерела, тож доречним буде окреслити відмінності між українською та англійською лексикою на позначення сексуальних узаємин між дорослим і дитиною. В англомовних країнах увесь комплекс сексуальних дій, що їх може вчинити дорослий щодо дитини, здебільшого окреслюють словосполукою child sexual abuse. Юридично коректним відповідником цього в українській мові є словосполука «розбещення неповнолітніх/малолітніх» [2], а найближчим до дослівного перекладом – «сексуальне насильство над дітьми» (хоча під означення child sexual abuse підпадають і сексуальні дії, вчинені без застосування насильства та примусу). Ми вживатимемо варіянт «сексуальне насильство над дітьми» (слово «насильство» тут, як і слово abuse в ориґінальному терміні, не конче має буквальний...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі