Навіґація українських емоцій

Жовтень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
679 переглядів

Люди завжди намагаються приборкувати хаотичні прояви буття, і з цього огляду соціяльний зміст ритуальних дій шаманів чи авґурів мало чим відрізняється від інтелектуального пошуку та публічної презентації причин суспільних процесів. Аналітики й інтелектуали, на відміну від авґурів, звичайно не мають абсолютної певности щодо майбутнього, проте вони наділені соціяльно освяченим привілеєм пояснювати причини й окреслювати наслідки суспільних подій. Її представники завзято долучилися до творення розуміння, в той же час окресливши власну претензію на роль відповідального інтерпретатора, ґенератора ідей та активного учасника подій. Активізм і відповідальна громадянська позиція є безумовними суспільними чеснотами, проте поринання у вир бурхливих подій не завжди сприяє саморефлексії. Значущість моменту непомітно надає голосові інтонацій ex cathedra (дарма що він нерідко лунає лишень із блогосфери), а за позірним розмаїттям візій та перспектив зовсім не важко побачити вкоріненість ідеологічних та світоглядних ґранд-наративів.

Ідеологія, звісно ж, річ природна для суспільної істоти, а часом навіть вітальна, однак що здивувало у численних дописах-реакціях, так це стерильність її репродукування в середовищі тих, хто мав би підживлювати утопію коштом ідеології (за Карлом Мангаймом). При цьому заяложеність її політичних форм (від перспективи «цивілізаційних зламів» через постання «зрілого громадянського суспільства» до іншої ідеологічної частини спектру з підкреслюванням «фашистської загрози» та «скаженого обличчя глобального капіталізму») органічно поєднувалася з наскільки респектабельною, настільки ж і прісною інтелектуальною ідеологією, що живиться страхом есенціялізації, іншування та спрощення в оцінках того, що відбувається в Україні. Поєднання ідеологічної та інтелектуальної риґідности дозволяє інтелектуалам демонструвати незворушну ідеологічну цілісність у своїх судженнях та нечутливість до суперечностей, розламів і незалікованих травм країни та суспільства. Як результат відсутність фундаментальних сумнівів у власній позиції та феноменальна здатність абстрагуватися від дуже суперечливого оточення та історії, в яких ми усі вкорінені, веде до створення герметичних інтелектуальних світів, у яких патетичні прояви «відповідальности інтелектуала» досить важко відрізнити від редаґування власної фейсбучної репутації.

Коли Мангайм висував своє класичне розрізнення ідеології та утопії, то мав перед очима політично поляризований Ваймарський простір, що був замешканий ідеологічно засліпленими групами інтелектуалів, які не чули одне одного. Зрештою, я не збираюся тут сперечатися з ціннісними та ідеологічними судженнями (як-от про «зріле громадянське суспільство» чи «природне тяжіння до европейських цінностей»), приміряючи на себе роль представника «freischwebende Intelligenz». Навпаки, усвідомлюючи всю глибину власних упереджень, я хотів би звернути увагу на важливу методологічну апорію, що була так гостро відчута німецькою думкою першої третини XX століття і, на жаль, залишається майже невідрефлексованою в нинішньому українському контексті: співвідношення між суб’єктивністю позиції інтелектуала та ціннісних суджень та рекомендацій, що їх він продукує. Інакше кажучи, я хотів би перенести аналітичний фокус із критики ідеологій на критику інтелектуалів – живих людей, що мільйонами інтимних капілярів, уподобань, емоцій, особистих і сімейних історій пов’язані з уже згаданими суперечностями, розламами й незалікованими травмами країни та суспільства. На жаль, відчуття цієї болісної розірваности і власної анґажованости в неї так і не доходить до рефлексії та підмінюється ідеологічною (іноді естетично прекрасною) короткозорістю у розмірковуваннях над альтернативами для країни.

Логіка появи цих нотаток завдячує не так книжковому знанню, як особистим переживанням. Поява Евромайдану та його постійна присутність у різноманітних життєвих контекстах перетворила...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі