Навчальний тур демократії

Листопад 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
95 переглядів

Як і прогнозували спостерігачі українського політичного життя, перший тур виборів не дав відповіді на запитання, хто буде наступним президентом України. Справдилися й передбачення про те, що до вирішальної боротьби стануть лідер опозиції Віктор Ющенко та чинний прем’єр Віктор Янукович. Тож могло би здаватися, що перший тур виборів особливих несподіванок не приніс, проте це враження хибне. У першому турі виборів, як у дзеркалі, можна побачити всі проблеми сучасної України та масштаб змін, що відбулися над Дніпром за останні роки.

Україна не Росія

Майже всі спостерігачі української політичної сцени сходяться на тому, що цьогорічна виборча кампанія винятково жорстока. До відомих із попередніх виборів маніпуляцій ЗМІ та використання адміністративних засобів тиску (адмінресурс) тепер додано демонстрацію сили (обшук в офісах кількох неурядових організацій). При цьому влада не зробила жодних висновків із парламентської кампанії 2002 року, хоча та засвідчила, що український виборець – як і всякий постсовєтський виборець (а певною мірою і кожен виборець у сучасному світі, де панують медії) – піддається маніпуляціям засобів масової інформації, однак лише тоді, коли ці маніпуляції не надто жорстокі й вульґарні. Якщо пропаґанда медій стає надто нахабною, український виборець, як він це засвідчив два роки тому, зможе не без наслідків проти неї збунтуватися. 2002-го влада (в широкому розумінні) тримала в руках усі телевізійні канали та більшість радіостанцій, опозицію товкли з усіх боків – відтак усі угруповання, проти яких вона запекло боролась, увійшли до парламенту. Якби урядова команда здобула з цього науку, то, може, провадила би теперішню кампанію тонше. Але опозиції пощастило: недавня історія владу нічого не навчила.

У кожній українській виборчій кампанії зринає російський чинник. Деякі політологи й політики навіть уважають, що Росія та – ширше – російська проблема впливають на результати виборів в Україні не те що істотно, а просто-таки вирішально. В усякому разі, найочевидніше, що штаб Януковича керувався саме такою логікою, згадуючи Росію впродовж виборчої кампанії де тільки можна. Чинний прем’єр обіцяв росіянам навіть і те, чого вони й не просили: не лише державний статус російській мові, але й подвійне громадянство (довелося самому Кучмі втручатися й критикувати прем’єрову ідею). На три дні до Києва приїхав нібито найпопулярніший серед українців політик Владімір Путін. Він хвалив нинішнього прем’єра України, але щось дуже прохолодно. Проте, як хтось дотепно завважив, Путін у Києві міг би взагалі нічого не говорити, всім і так було ясно, кого підтримує російський президент. Українські ЗМІ стверджують, буцімто під час прямого етеру на трьох наймасовіших українських телевізійних каналах йому телефонували сто тисяч українців, але, як незабаром з’ясувалося, виборчих шансів Януковича це не збільшило. Так само не зарадила й величезна кількість «Листів із Росії», що їх поіменно (!) розсилали київським виборцям. У цих листах заступник голови правління Ради земляцтв України в Російській Федерації Володимир Христенко палко намовляв співвітчизників, аби ті підтримали Януковича, бо теперішній прем’єр – це стабільний розвиток і партнерські стосунки з Росією, тоді коли його конкурент Ющенко – це людина, яка, «продавши свою незалежність, готова продати незалежність України». Не відіграло жодної ролі й те, що російська влада дозволила українським громадянам, котрі прибули до Росії, перебувати в країні без реєстрації впродовж трьох місяців (дотепер вони мусили зареєструватися не пізніше як через три дні).

Парадоксально актуальною стала назва книги нинішнього президента «Україна – не Росія». Перший тур засвідчив, що успішні в Росії виборчі технології в Україні спрацьовують лише почасти, а коли російський чинник виграє, це не завжди дає сподівані наслідки (в останніх кампаніях в Україні сам по собі він не мав жодного значення). В Януковичевому штабі так і не второпали, що «не Росія», тож майже...

Про автора
Категорiї: 
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі