Національно-визвольні змагання націоналізму з лібералізмом

Листопад 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
47 переглядів

Книжки та публікації, покладені в основу цієї статті:

John Rawls, The Law of Peoples, Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1999.

Ronald Beiner, ed., Theorizing Nationalism, Albany, N.Y.: State Univerity of New York Press, 1999.

Mark Haugaard, «Liberalism», у виданні: Alexander J. Motyl, ed., The Encyclopaedia of Nationalism, San Diego, Calif.: Academic Press, 2001, т. 1, с. 441–463.

Liah Greenfeld, Nationalism: Five Roads to Modernity, Cambridge, Mass: Harvard University Press, 1992.

Will Kymlicka, Multicultural Citizenship: A Liberal Theory of Minority Rights, Oxford: Clarendon, 1995.

Yael Tamir, Liberal Nationalism, Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1993.

 

Цей текст складають три частини. Взявши за відправний пункт працю Джона Ровлза1 «Закон народів», я стверджую, що проголошені там принципи й ужиті дефініції неминуче підтримують незалежність для ліберальних народів і в ліберальному, і в не зовсім ліберальному світі. Далі я звертаюся до питання про сумісність лібералізму та націоналізму, що її Ровлз у своїй праці вважає чимось само собою зрозумілим. Мій висновок полягає в тому, що хоча це питання й не має однозначної відповіді, все ж існують переконливі концептуальні причини розглядати лібералізм і націоналізм як явища сумісні, так само, як існують дуже вагомі практичні причини спробувати примирити їх між собою. Нарешті, я стверджую: національно-визвольний рух ліберальних народів у колишньому совєтському блоці емпірично доводить, що лібералізм і націоналізм сумісні, або ж принаймні порушує важливе питання про зв’язок між лібералізмом і націоналізмом – зв’язок, про який слід замислитися лібералам.

1

У «Законі народів» Джон Ровлз окреслює такі завдання:

Під «Законом народів» я розумію особливу політичну концепцію права і справедливости, яка звертається до принципів і норм міжнародного права і практики. Я вживатиму термін «Товариство народів» стосовно всіх тих народів, які будують свої відносини на ідеалах і принципах Закону народів. Ці народи мають власні внутрішні уряди, які можуть бути конституційними ліберальними демократіями або ж неліберальними, але добропорядними урядами. У цій книжці я розглядаю те, як зміст Закону народів можна розвинути з ліберальної ідеї справедливости, подібної, але загальнішої, ніж ідея, яку в книжці «Теорія справедливости» (1971) я назвав справедливість як чесність (в ориґіналі італійською). Ця ідея справедливости ґрунтується на відомій ідеї суспільної угоди, й ті процедури, що виконуються перед вибором і затвердженням принципів права й справедливости, певною мірою однакові у внутрішньому та міжнародному житті». [с. 3–4]

У Ровлзовому світі народи поділяються на п’ять типів: 1) розсудливі ліберальні народи; 2) добропорядні ієрархічні народи; 3) беззаконні держави; 4) суспільства, пригнічені несприятливими умовами; 5) милосердні абсолютистські режими. Розсудливі ліберальні народи, стверджує Ровлз, формуватимуть Закон народів, більшою або меншою мірою наближений до того, який розсудливі індивіди сформували б на самому початку.

Закон народів складають вісім засад:

1) Народи є вільними і незалежними, і їхню свободу та незалежність мають поважати інші народи.

2) Народи мають дотримуватися угод і обіцянок.

3) Народи є рівними, зокрема, рівними сторонами угод, що...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі