Національні культури у дзеркалі сусідів

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1077 переглядів

Переклала з польської Богдана Матіяш за виданням: Tomasz Stryjek. «Kultury narodowe w zwierciadle sąsiadów». Przegląd Polityczny, 2009, №94.

 

Danuta Sosnowska, Inna Galicja, Warszawa: Ekipa, 2008.

Гладенька, сіра поверхня озера, за ним, на обрії, гострий контур темних пагорбів, вище – похмуре небо, що провіщає негоду, й самотній птах у польоті – чорний, динамічний елемент композиції. Так виглядає обкладинка книжки Данути Сосновської. У центральній частині, на тлі вузької смуги просвіту на небі, назва: «Інша Галичина», – але не вона найдужче привертає погляд. Найбільше інтриґує людська долоня, яка обережно, самими пучками пальців, торкається поверхні озера. Твір має історичний характер, але ця долоня, як виявляється, не належить постаті з цієї епохи: на передпліччі помічаємо рукав сучасного светра.

Ця композиція, як гадаю, метафорично представляє авторську інтерпретацію стосунків між поляками та русинами (українцями) в Галичині в 1830–1848 роках. Так само, як і авторка, зі стилістичного погляду вживаю тут синонімічно етноніми «русини» й «українці» (руський/український), хоча з фахового погляду адекватніше було би послідовно вживати перше слово в стосунку до XIX століття, а друге – тільки до століття наступного.

Зіставлення спокійної глибіні озера, що символізує стабільність, усталений порядок речей, і насупленого неба та крука, котрий, підлітаючи, провіщує грізне майбутнє, можна віднести до головної авторчиної тези. Вона ставить під сумнів слушність погляду, закріпленого – як вона стверджує – серед польських дослідників XIX століття, згідно з яким поляки вперше зіткнулися в Галичині з українським рухом 1848 року, в добу Весни народів. Раніше вони не зауважували симптомів його розвитку, бо ж ті були надто слабкі та неоднозначні. Тим часом, на переконання Сосновської, інформація про те, що представники східно-галицького, греко-католицького духовенства й інтеліґенції здійснювали інакші, ніж польські, ідентичнісні вибори, вже тоді доходила до польської громадської думки – бодай же через літературні й історичні публікації. Однак їх іґнорували. Одним із наслідків цієї позиції мало бути зростання кількости травм і неґативних уявлень у взаємних стосунках, що врешті вело до гострого конфлікту, який уперше оприявнився у політичній сутичці 1848 року, а далі прибирав щораз драматичніших форм аж до середини XX століття. Таку ситуацію передає й сама назва книжки (яку, зрештою, дуже цікаво не споряджено жодним підтитулом). Галичина «інша», а отже, не та, чий міт як землі мирного співіснування багатьох культур і релігій, здається, як стверджує авторка, культивують польські дослідники, але така, в якій модерні ідентичності формувалися радше супроти одна одної, ніж поруч одна з одною – простір узаємних травм, образ і дедалі більшого нерозуміння.

Композиція обкладинки засиґналізовує, крім того, й іншу проблему: ненаукову, але методологічну. Згадана долоня, як здається, символізує зусилля сучасного дослідника та читача, котрий намагається – наскільки це можливо безпосередньо – досягнути глибших, часом прихованих шарів проминулої дійсности. Те зображення напевно покликається до популярної нині метафори «дотику» до минулого. Найчастіше він відбувається через історичні інсценізації, своєрідне проникнення сучасників у ролі предків. Сосновській, судячи на підставі її дослідницького підходу, йдеться, проте, не так про щось більше, як про щось зовсім інше. «Дотик» минулого – це для неї якнайбільше наближення до внутрішнього світу осіб (радше другорядних, котрих, однак, розглянуто як репрезентації ширших суспільних груп, особливо інтеліґенції), зреалізоване через видобування із текстів і біографій найособистіших досвідів, відкриття прихованих мотивів змін ідентичности. Це також аналізування щоденних, часом випадкових, узаємодій між представниками різних культур як моменту, вирішального початку дій на публічному форумі та національного самоозначення.

Тож Сосновська «дотикається» до...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі