Настанови й орієнтири Олександра Потебні

Березень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
456 переглядів

Творчість Олександра Потебні вже не раз було розглянуто в контексті української інтелектуальної традиції (починаючи від статтей Ієремії Айзенштока, Леоніда Білецького першої половини 1920-х років та монографії Костянтина Чеховича початку 1930-х років); особливо цікавими і важливими серед опублікованих в минулі десятиліття здаються праці Юрія Шевельова, Андрія Даниленка, Сергія Вакуленка. Специфіку ідей Потебні, які з’явилися на стику романтичного та позитивістського етапів розвитку гуманітарного знання, пов’язаних зі змінами у контексті культурного та наукового розвитку 1860–1880-х років, можна повно та адекватно реконструювати лише з урахуванням цього відкладеного визнання реінтерпретації його ідей у новому, післяреволюційному соціюмі 1920–1930-х років. Ця реінтерпретація була не лише ідеологічно заданою — у ній дуже значущим був і історико-науковий момент.

Потебня для ХХ століття був автором, який скріплював єдність філології, головними царинами якої були вивчення мов і літературні штудії. Починаючи від раннього Нового часу, ці традиційні гуманітарні штудії стають однією з форм державної леґітимації та утвердження різних політичних порядків (наприклад, у французьких академіях XVII–XVIII століть). З одного боку, в імперському та національному контексті вивчення живих і мертвих мов та словесних мистецтв (особливо щодо освіти і складу шкільного курикулуму) стає засобом консолідації та одним зі знарядь культурного диссенсусу — за відомою схемою Мірослава Гроха, напрацьованою на матеріялі Східної та Центральної Европи XVIII–XX століть. Про те, як дебати з приводу достовірности старовинних рукописів або питання шкільного вивчення латинських класиків можуть стати темами гострих політичних суперечок, уже немало написано на чеському або російському матеріялі другої половини ХІХ століття. Із другого боку, в історії самих філологічних дисциплін давно зростає увага до суспільної та ідеологічної анґажованости гуманітарного знання (тут треба згадати найважливіші праці Мориса Олєндера, С’юзан Маршан та дослідників становлення німецького літературознавства: Райнера Колька, Вільгельма Фоскампа та їхніх послідовників). Ця анґажованість не зводиться до окремих «гострих» питань або «гарячих» дискусій, а також показових епізодів, але простежується у найрізноманітніших — і практико-технічних, і концептуальних — аспектах розвитку науки. Ці дві лінії аналізу «політики знання» здаються дуже перспективними. Чи достатньо у нас тепер матеріялу і теор етичного спорядження, аби працювати в дусі певного синтезуючого підходу? Випадок Потебні (і його ориґінального внеску, і його подальшого переосмислення) особливо цікавий і важливий для досліджуваного періоду кінця ХІХ — першої чверти ХХ століття. Він дає змогу розглянути в межах одного біографічного кейсу складне та переплетене улаштування політичного побутування українського і російського гуманітарного знання між імперськими, революційними та національними проєктами.

Витоки наукових полемік та гострих публіцистичних дискусій зламу ХІХ–ХХ століть про роль науки в розвитку культури Російської імперії та її багатонаціональних переломлень сягають дебатів іще дореформеного часу. Суперечки про націю та мову у пізніх романтиків, як і скрізь в Европі, мали й науковий вимір. Роман Шпорлюк, орієнтуючись на події 1848 року, вказував на бойовий та підривний характер таких суперечок:

Якщо польські борці за свободу боролися проти своїх поневолювачів військовими, політичними та дипломатичними засобами, то філологи «неісторичних націй» розхитували наявний лад створенням нових літературних мов. <…> Не так давно дослідники стали називати їх «мовними стратегами», «мовними маніпуляторами» і навіть «філологічними бунтівниками». <…> Ми можемо називати їх також революціонерами-лінґвістами, оскільки їхні теорії (і практики, що їх вони породили) ставили під сумнів, якщо не відкидали відкрито тодішні релігійні, політичні та економічні ієрархії і кордони.

Проте...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі