Наше слабке «Я»: Кристофер Леш про нарцисизм. У відповідь Вівіан Ґорнік

Січень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
707 переглядів

Рецензію Вівіан Ґорнік на «Американізацію нарцисизму» написано з притаманною їй переконливістю, натхненням та вишуканістю. Утім, на мою думку, вона і авторка книжки, Елізабет Ланбек, помиляються щодо мотивації та значення поглядів Кристофера Леша на «підставову структуру характеру» кінця ХХ століття в Америці. 

Леш фактично був критиком масового суспільства. Він убачав вісь сучасного психічного розвитку в підйомі масового виробництва, який ішов пліч-о-пліч із втратою кваліфікації працівників, знищенням економічної незалежности, змінами у відносинах влади з персональних до абстрактних і професіоналізацією освіти, управління, психічного здоров’я, соціяльного забезпечення тощо. Наслідком цього стала різка зміна в соціялізації дітей. Індивідуація значною мірою складається з поступового скорочення інфантильних фантазій усемогутности й безпорадности у дитини поруч зі скромним, але щораз сильнішим відчуттям опановування, що постійно приміряється до людського та матеріяльного оточення. Раніше наявність осіб сильних, проте схильних помилятися, економічно самодостатніх, із повною юридичною і моральною владою над вихованням дітей забезпечувала один- єдиний шаблон для психічного розвитку дитини, що росте.

Коли батьки (і чимраз частіше матері) стають найнятими працівниками, а економічне виживання сім’ї починає залежати від віддалених, абстрактних корпоративних владців, і коли опіку батьків дедалі частіше заступають освітні, медичні й соціяльні бюрократії, шаблон змінюється. Тепер дитина не має поруч жодної авторитетної людської фігури, до якої може приміряти себе і так скоротити свої фантазії до людських вимірів. Як наслідок, вона далі чергує фантазії всемогутности й безпорадности. Від цього ускладнюється сприйняття меж, минущости і смерти, що, своєю чергою, ускладнює будь-яку відданість і наполегливість — громадянську, творчу, сексуальну, батьківську. Наслідком стає нарцисизм, що його Леш так описав на перших сторінках «Культури нарцисизму»:

Передавши більшість своїх технічних навичок корпорації, [сучасний американець] більше не може забезпечити власних матеріяльних потреб. Коли сім’я втрачає не лише свої продуктивні, але й чимало репродуктивних функцій, чоловіки та жінки не спроможні навіть виховувати власних дітей без допомоги сертифікованих фахівців. Атрофія давніх традицій самодопомоги розмила повсякденну компентність в одній сфері за іншою і зробила людину залежною від держави, корпорації та інших бюрократій.

Нарцисизм представляє психологічний аспект цієї залежности. Попри свої спорадичні ілюзії всемогутности нарцисист залежить від інших, які підтверджували б його самооцінку. Він не може жити без авдиторії прихильників. Його позірна свобода від сімейних зв’язків та інституціональних обмежень не дає йому бути самодостатнім чи пишатися своєю індивідуальністю. Навпаки — вони поглиблюють його невпевненість, яку він може подолати, лише побачивши відображення свого «ґрандіозного Я» в увазі інших або прихилившись до тих, хто випромінює славу, владу і харизму. Для нарцисиста світ є дзеркалом, тоді як закоренілий індивідуаліст бачить його як порожню пустелю, якій можна надати бажаної йому форми.

Нарцисизм стосується слабкого, неприземленого, настороженого, невпевненого, маніпулятивного «Я», що його Леш у наступній книжці після «Культури нарцисизму» охрестив «мінімальним Я». Тут наголошено немає «еґоїзму», «еґоцентризму», «себелюбства» чи самоствердження. Величезна опозиція, яку Ґорнік установлює між сучасним «визволенням» і традиційною «цивілізованою поведінкою», — «світ в очах білої людини середнього класу без дару співчуття, яка вважала всі соціяльні сум’яття радше за гнітючі, ніж за такі, що стимулюють, і яка, відчуваючи, як земля поступово вислизає у неї з-під ніг, була на межі того, щоб ідеалізувати...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі