Наша Боснія

Березень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
78 переглядів

Книжки, що обговорюються в цьому есеї:

Roger Cohen. Hearts Grown Brutal: Sagas of Sarajevo. – New York: Random House, 1998.

Maria N. Todorova. Imagining the Balkans. – New York: Oxford University Press, 1997.

Peter Handke. A Journey to the Rivers: Justice for Serbia. Translated by Scott Abbott. – New York: Viking Press, 1997.

Об’єктивність у Боснії не може означити нейтральності, а голова у Боснії нічого не варта без серця.

Роджер Коен

1.

Книжку Роджера Коена я читаю у Ґраці, у старій Уртурм, із якої відкривається вид аж до кордону з Угорщиною і Словенією. Внизу піді мною стоїть будинок, давніше званий Домом Конрада, на сьогоднішній Зак-штрасе, 18, у якому 13 березня 1863 року з’явився на світ спадкоємець трону Габсбурґів, Франц Фердинанд. Тепер там міститься музей, а в ньому фотографії з життя ерцгерцоґа. 28 червня 1914 року, вбивство у Сараєві. Юрба веде схопленого Гаврила Принципа. Наступного дня тіла Франца Фердинанда і його дружини покладено до відкритих домовин, потім розпочинається їхня мандрівка через Центральну Європу. Пливуть Неретвою через Мостар до Адріатики, пливуть до Трієсту, переправа через Дунай, замок в Артштетен і Відень. Повсюди жалобні натовпи. Цісар Франц Йосиф, постарілий і безсилий, їде у бричці на похорон. Тим часом Сараєво кипить. В антисербській демонстрації помітні передовсім мусульмани. Фотографії з процесу «Молодої Боснії», організації, до якої належав Принцип і Неделько Чабранович, що підкладав бомбу, – в очах місія, затяті обличчя, прочитувана готовність до боротьби й смерті. Здається, крізь обличчя цих юнаків просвічує напис, вибитий на Косовому Полі: «Той, хто є сербом або походить із сербів і не йде воювати в Косово, нехай буде позбавлений дітей, сина і дочки. Нехай усе, що він годує, стане безплідним. Нехай буде позбавлений вина і пшениці. Нехай усе обернеться пилом аж до його смерті».

Протягом усіх років існування Юґославії біля мосту імені Гаврила Принципа була вмурована пам’ятна таблиця про його вчинок, який тут називався геройським. Сьогодні молодий сербський націоналіст уже не герой Сараєва, на місці таблиці зяє порожня вирва. «Історію тут ніколи не залишать у спокої», – пише Коен. 1989 року того дня, коли вбито ерцгерцоґа, 28 червня, відзначали також річницю битви на Косовому Полі. До мільйонного натовпу, згромадженого на місці поразки, яка стала славою, промовляв вождь народу, Мілошевич, промовляв про націю, «одну з небагатьох, яка і в поразці залишається непереможною».

Історія набула прискорення. З моєї вежі у Ґраці можна було спостерігати різні незвичайні події. Знайшов, наприклад, стару поштівку, яка зафіксувала переліт цепеліна над нею в 1931 році. Здається цілком нереальним, наче з дитячих уявлень про прибульців з іншої планети. Проте вже невдовзі сповнені захвату очі мешканців будуть звернені на постать цілком реальну і, в кожному разі, не з іншої планети. Збережені документальні фільми фіксують тріумфальний, під оглушливі аплодисменти мешканців, в’їзд до Ґраца Гітлера. На поштівці 1938 року з моєї вежі звисають прапори зі свастикою, а люди біжать униз, за вождем. Хто ще жив у цій вежі до мене?

Наближається пора обіду. Відчуваю запах, який так добре пам’ятаю з Боснії, запах тушкованих овочів і м’яса. То, певне, пані Шарич, моя сусідка, готує боснійську даґару. Вони з чоловіком походять із Бєліни й не мають куди повертатися. Тимчасово місто Ґрац дало їм якийсь притулок. Тут мешкає також мій приятель із Сараєва, Джевад Карагазан. Збирається, власне, туди. Я запитав, чи не взяв би мене. «Знаєш, – сказав, – колись, під час війни, я хотів брати туди з собою різних людей, там діялося, там були потрібні, там були життя й боротьба. Тепер уже нікого не хочу забирати до Сараєва. Тепер там гірше, ніж було під час війни». Я подумав про тутешню синагогу, спалену в «кришталеву ніч». Незабаром її відбудують. Отже, у спокійному Ґраці...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі