Нас пов’язано корисним досвідом

Травень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
82 переглядів

Пишу ці рядки в понеділок о 23-ій. Коли вдасться, до здачі числа якраз потраплять до редакції. Світло вимкнуто, та в’язниця не спить. Вона гуде, як нічні джунґлі. Із камер долинає гомін і сміх, деколи регіт. Гомоном в’язниця нагадує піонерський табір. Удень тут грають у виліплені з хліба шахи, у «мафію», у морський бій, розгадують кросворди. Після відбою настає час словесних ігор. В’язниця знай пригадує всіляких омонівців і конвойників, пащекує з диктатора, його камарильї, радіокоментаторів і сержантів, яких зігнали на Акресціну на варту зі всієї столиці. «Тихіше трохи, бля!» – нагадують про себе вони, але гармидер не стихає. У віконці над дверима горить лампочка, при ній я і пишу. Охоронець годину тому сказав хлопцям у сусідній камері, що на Акресціну везуть іще трьохсот затриманих. Виглядає фантастично, ми не схильні вірити. Такі жарти після тижня конвеєрних арештів. Про останнє велике поповнення ми чули в суботу. Спочатку по камерах пішла чутка, що п’ятнадцятитисячна хода прямує на Акресціну, через дві години це підтвердив міністр Навумов у новинах Білоруського радіо, і в’язниця зустріла його слова скандуванням «Живє Бєларусь!» під акомпанемент брязкоту всім, що дзвенить, у батареї. Вони ледве теплі, вдень їх відключають зовсім.

Ми сидимо в новому карцері, ще не добудованому, але напхом напханому арештантами з площі й околиць. У п’ятимісній камері нас восьмеро, і ми намагаємося пропорційно вирахувати загальну кількість інтернованих. Ми не знаємо кількости камер у старому корпусі. У новому їх десь сорок. Скільки ж нас? У списку на обід ми розписуємося під номерами 327, 329... Шістсот? Вісімсот? Білоруське радіо, єдиний доступний засіб інформації, кількости затриманих не повідомляє: точна прикмета, що вона величезна.

...Я стояв руки за спину, обличчям до стіни у приймальнику старого корпусу, й крізь сталеві двері мені подавав голос Альоша Янукевіч. Із ним в одній камері сидять Юра Сідун, Андрей Цєрашков – усього одинадцятеро душ. У старому корпусі тепло, але тхне бомжами й немає окремих ліжок. Поки чекаю своєї черги на особистий обшук, чую Анатоля Лябєдзьку в камері №4, він чогось домагається від вартівника. А чи не з санпропускника лунає баритон філософа Акудовіча?

У суботу з передачею прийде «Наша Ніва», ми старанно розріжемо її обгорткою від зубної щітки, розберемо по сторінках, і я здивуюся, побачивши Акудовічеві поради, як виживати у наметах. Невже я не впізнав голосу брата свого?

Два корпуси в’язниці заповнено вщерть. У камерах бродить фермент. Свідомі громадяни звикають до в’язниці. Депресії немає. Ми знаємо про нових затриманих, про розмах протестів на День Волі. В’язниця вітає бурхливими оплесками скандування «Ганьба!» та «Живє Бєларусь!» біля акресьцінської брами. Хлопці обмірковують, як закинути в маси колеґ ідею акції солідарности – громадяни їдять двічі на день, як і ув’язнені, аж поки на волю вийде останній арештант. Хлопці вчитуються в колонку Валєра Булгакова: «Будьте готові до всього, але не здавайтеся».

Гонорово отримуємо передачі. Деякі жінки вибрали собі не найзручніших чоловіків. Тішить, що передачі отримують і приїжджі з районів. Як у день судів тішили правозахисники й адвокати – безсилі змінити вердикт, але присутні.

Порно і шприци

В’язниця єднає. Нас багато, і ми спостерігаємо, як наша оптимістична сила захоплює конвоїрів. Вони, новачки, вглядаються в нас, заговорюють першими. Дехто на прощання показує у вічко пальці, складені літерою «V» – наша перемога. «Що, мучитеся, пацани? – питається один такий. – А там у дівчат у камері є шприци та порножурнали»1. І ми разом лягаємо від реготу.

Слухаємо радіо. Чуємо, що у Франції починається соціяльна криза, що через...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі