На краю глобального світу

Червень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
55 переглядів

1

Суспільний – ідеологічний, меншою мірою – політичний резонанс, що його викликають дискусії про сукупність явищ, які сьогодні називають «глобалізацією», перебуває в очевидній невідповідності з науковим змістом цієї концепції. Практично всі автори, пишучи про глобалізацію, починають із невизначености й багатозначности цього терміна, а проте саме вони (або й тільки вони) певні того, що явища, описувані як процеси «глобалізації», означають кардинальну зміну нашого світу. Натомість ті, хто ставиться до цієї тематики – дуже актуальної тепер у соціяльних науках і навколополітичних колах – спокійніше чи навіть скептично, з цього приводу майже ніколи не висловлюються, вважаючи, що тут більше модного галасу, схильности до ефектної фрази, притаманної поп-соціології чи політології, аніж поважних розробок. Тому поле дискусій навколо цього комплексу проблем майже повністю залишилося за публічними демагогами й алармістами, котрі невтомно застерігають свої національні спільноти проти небезпек і загроз, що їх неминуче спричинять процеси світової інтеґрації.

Дві третини (якщо не більше) всіх публікацій, присвячених «глобалізації», є переліком різноманітних неґативних наслідків цих процесів. Причому зазвичай залишаються поза увагою власне предметні обставини й аспекти тих дедалі частіших змін у різних царинах соціяльного, економічного чи культурного життя, котрі й отримали попервах характеристику «глобальних»: формування транснаціональних акторів (компаній, інформаційних мереж), поява міжнародних політичних і фінансових інститутів, вільне переміщення капіталів і праці, різке розширення сфери масової інформації, уніфікація нових і вищих вимог до якости освіти, охорони здоров’я, захисту довкілля тощо, послаблення традиційних державних бар’єрів, що обмежували структури вільних комунікацій, і цим самим – передача національними інститутами частини своїх функцій і своєї леґітимности реґіональним чи світовим інтеґраційним інститутам тощо. Ці моменти вкрай рідко серйозно аналізують у загальних публічних дискусіях, бо розмірковування про такі речі потребує набагато вищого рівня компетенції та спеціяльних знань, аніж той, що його мають публічні ідеологи. Їхня роль інша: акцентуючи загрозу глобалізації для національних інститутів чи окремих соціяльних груп (зокрема, груп інтересів), що, на їхню думку, призводить до поглинання чи уніфікації всього локального, національного, особливого, партикуляристського, вони забезпечують ідеологічний захист і консервацію наявних політичних і культурних інститутів (переважно репродуктивних). Для зовнішнього спостерігача з’являється можливість систематично аналізувати особливості критики глобалізації залежно від характеру інтересів тих чи тих сил і груп, зацікавлених зберегти наявні владні структури та пов’язані з ними інститути. Бо одна річ – критикувати процеси глобалізації в Европі, в «суспільстві добробуту», де вони становлять реальну або уявну небезпеку окремим категоріям та групам і навіть усій системі европейського соціялізму, котрий забезпечує високий середній рівень соціяльних ґарантій і відносного добробуту завдяки ефективному ринку, інститутам представницької демократії та потужній системі національної, а тепер уже і загальноевропейської перерозподільної бюрократії, і зовсім інша – критикувати глобалізацію в Росії, де цим зайняті колишні істматівці й наукові комуністи, які, ставши запеклими націоналістами, захищають уражений розпадом і гниттям радянський тоталітарний режим від впливу західного лібералізму, цінностей свободи, індивідуалізму, прав людини і всього того, на чому тримається европейська культура.

Цікавість до проблем, охопних рамками поняття «глобалізація», виникала щоразу, коли підважувався наявний соціяльний і міжнародний лад. Це ставалося принаймні тричі протягом трохи більше ніж сторіччя.

Вперше такі питання почали обговорювати ще наприкінці XIX століття (серед таких тем, як «геополітика», «імперіялізм», становлення міжнародних...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі